Віртуальною хімією тепер можуть займатися українські школярі — харківські вчені розробили для десятикласників електронний мультимедійний підручник. Окрім теорії там представлені і хімічні експерименти у вигляді анімацій. Нова методика вирішує проблему відсутності реактивів у середніх навчальних закладах, адже деякі речовини знаходяться у списку речовин, за допомогою яких виготовляють наркотики, і тому школам дуже складно їх отримати.

Без звичайних підручників і небезпечних лабораторних експериментів — науковці університету ім. Каразіна та програмісти університету радіоелектроніки розробили так званий педагогічний програмний засіб (ППЗ) — електронний мультимедійний підручник для харківських десятикласників. Окрім теорії в електронному підручнику представлені анімаційні ролики з хімічними експериментами, тобто хімічні досліди проводяться в реалізованій на екрані монітора лабораторії з усім необхідним обладнанням і хімічним посудом (пробірки, склянки, колби, ступки, штативи тощо), а також хімічними реагентами.

Олег Калугін, декан хімічного факультету ХНУ ім. Каразіна: «Це серйозна проблема — необхідність мати ліцензію на прекурсори. На сьогодні до прекурсорів відносяться такі стандартні реактиви як сірчана кислота, соляна кислота, а без них хімічні експерименти зробити неможливо. І якщо говорити відверто, то жодній школі не під силу отримати таку ліцензію від Комітету з контролю за наркотиками».

І хоча віртуальні досліди стовідсотково безпечні, перед початком кожного розділу школяреві нагадують правила поведінки у лабораторії, якім повинен бути одяг, рукавички та окуляри.

Тетяна Кліменко, викладач хімічного факультету ХНУ ім. В. Н. Каразіна, показуючи на моніторі комп’ютера хімічний дослід: «…фіксуємо, що відбувається при стиканні шматочка натрію з поверхнею води. Бачите, як тільки він стикнувся з водою, бурхливо йде реакція, так що натрій плавиться».

Свою розробку харківські вчені відправили на узгодження до Міносвіти і отримали дозвіл на використання в шкільному навчальному процесі.

Тепер працюють над аналогічною програмою з біології.

Тамара Гранкіна, вчитель хімії Харківського університетського ліцею: «Чим хороші віртуальні лабораторні роботи, тим що їх можна робити неспішно. Ми можемо їх виконати, переглянути, проаналізувати і школяр, другий раз їх виконуючи, вже не помиляється».

Вчителі хоча і радіють комп’ютерній новинці, але твердять — для навчання за такою програмою потрібно обладнати комп’ютерні класи.

А у кабінетах хімії, де нині немає звичайних реактивів, про комп’ютери і думати годі.