Телекомунікаційні системи та мережі. Том 1. Структура й основні функції.  /  Зміст  /  Розділ 11. Конвергенція в телекомунікаційних системах   /  Тема 11.1. Конвергенція в ТКС: історія, мета та задачі

Зміст:

11.1.1. Конвергенція в ТКС: історія, мета та задачі

Історія створення конвергентних мереж. Останнім часом виниклі дискусії щодо конвергенції різних мереж і служб електрозв’язку в єдиний комплекс, що змушують осмислити історію телекомунікацій із нової точки зору. В інтеграції різних технічних рішень, мереж і служб можна виділити декілька етапів цього процесу.

На попередньому аналоговому стані розвитку ТКС виникла телефонна мережа, заснована на аналогових системах передачі й електромеханічних аналогових системах комутації каналів (телефонна мережа загального користування); телеграфні мережі, які побудовані за принципами передачі дискретних повідомлень аналоговими каналами зв’язку, комутації повідомлень (телеграфна мережа загального користування) і каналів (мережа абонентського телеграфування); перші мережі передачі даних, що використовували переважно прямі канали між користувачами й вузлами обробки інформації.

На другому етапі (1970—1980-ті рр.) з переходом на цифрові методи передачі інформації з’явилися передумови інтеграції на рівні цифрової передачі й комутації сигналів, насамперед у телефонії, виникло поняття «інтегральна цифрова мережа» — ІDN (Іntegrated Dіgіtal Network). Ця стадія інтеграції мала насамперед внутрішньомережний характер і для користувача позначилася в підвищенні якості традиційних послуг.

У той же час принципово єдині способи передачі як аналогових сигналів (голос), так і сигналів, що мають дискретний характер (дані), дозволили зробити наступний крок, що має принциповий характер для користувача. Стало можливим, використовуючи одне мережне підключення, надати користувачеві послуги декількох різних служб електрозв’язку — почалося впровадження цифрових мереж з інтеграцією служб — ІSDN (третій етап, 1980—1990-ті рр.). У той же час в ІSDN зберігається розбіжність у способах обробки сигналів різних служб.

Цей же етап характеризується бурхливим розвитком мереж і служб на базі ІP-протоколів. Універсальність цих протоколів постійно розширюється, зростає пропускна здатність як традиційних мереж (ІDN і ІSDN), так і ІP-мереж, з’являються нові технічні рішення, які мають досить універсальний характер (наприклад, ATM). Виникають технічні засоби задовільної якості передачі мови по мережах з комутацією пакетів. З’являються вимоги щодо можливості по єдиній мережі довести до терміналу абонента як відносно вузькосмугові (телефонія, передача даних на помірних швидкостях), так і широкосмугові сигнали (високоякісні аудіо- і відеопрограми, високошвидкісна передача даних).

Однак дібрати для транспортної мережі таку технологію, що задовольняла б усім цим вимогам, досить важко. Крім цього, слід зважити на те, що перспективна мережа — мережа наступного покоління не повинна повністю ігнорувати інфраструктуру існуючих мереж. Усе це змушує говорити про наступний майбутній крок у розвитку телекомунікацій — конвергенції різних за походженням мереж і служб електрозв’язку в єдину мультипротокольну мережу на базі єдиних принципів передачі й комутації сигналів, що забезпечує реалізацію принципово різних служб із використанням багатофункціональних терміналів користувачів. Прогнозується, що дохід від об’єднаних мереж і розгорнутого на них бізнесу досягне в 2010 р. 18,5 млрд дол.

Мета і задачі конвергенції. Конвергенція (лат. convergo — зближаю) — процес зближення, сходження (у різному змісті), компромісу, стабілізації. Конвергенція в системах телекомунікацій — це процес зближення, взаємопроникнення та, подекуди, інтеграції мережних технологій, послуг, обладнання тощо. Основними факторами, що дозволяють істотно поліпшити умови обслуговування для абонента й доходи оператора, є додаткові (нові) послуги зв’язку, які в рамках існуючих технологічних рішень не могли бути надані з заданими показниками якості зв’язку. Тобто конвергенція викликана необхідністю запровадження нових послуг зі зниженням вартості їх впровадження та підтримки. І вже як наслідок, конвергенція призводить до розвитку конвергованих мереж, здатних зберігати послуги, що надавались мережами до їх конвергенції, і значно розширити номенклатуру нових послуг.

Конвергенція розуміється як технологічне рішення, що дозволяє:

  • рухатися в напрямку онлайнового (online) розподілу програмного забезпечення й інформаційного змісту (контенту) у формі мультимедіа;
  • розробляти нові ускладнені бізнес-моделі, рухаючись від ІSP (Іnternet Servіce Provіdіng) до ASP (Applіcatіon Servіce Provіdіng);
  • збільшувати інвестування в традиційні сектори зв’язку (кабельне телебачення, супутниковий зв’язок) і відкривати інвестування в нові сектори (Bluetothh, Powerlіne);
  • розширювати дослідження й розробки (R&D), наприклад, у галузі мобільного Інтернету (WAP, WML тощо);
  • розширити ринок інтернет-послуг (ERP, дистанційне навчання, мережний маркетинг, push-технології тощо);
  • збільшити ринок інтернет-пристроїв (PDA, мобільні телефони, мобільні пристрої доступу);
  • активізувати архіви інформації за допомогою віртуальних бібліотек і архівів.

До основних переваг конвергованих рішень належать:

  • широкі можливості інтеграції телекомунікаційної та інформаційної інфраструктур;
  • підвищення ефективності використання існуючої інфраструктури операторів фіксованого, мобільного зв’язку та мереж передачі даних;
  • максимальне використання можливостей дистанційного обслуговування абонентів;
  • реалізація більш економічно ефективної моделі надання послуг і збирання платежів, що пов’язано, насамперед, зі зростанням прибутків операторів і зниженням собівартості передачі різнорідної інформації.