Класифікація пакетів (packet classification) — це спосіб, який дозволяє віднести пакет до того чи іншого рівня пріоритету або класу обслуговування залежно від значення одного або декількох службових полів пакета. Шляхом маркування відповідних полів у заголовку пакета сигналізується про належність цього пакета до певного класу. Кожний з організованих класів трафіка має свій набір вимог до значень показників QoS (швидкість передачі, середня затримка, джитер, рівень втрат пакетів), і як наслідок кожному з них призначається своя політика обробки в мережі з метою задоволення цих вимог. У результаті мітка приналежності пакета до певного класу при просуванні пакета через мережу визначатиме те, яким чином здійснюється це просування. Найпоширенішим у використанні є маркування полів ІP-пріоритету та DSCP (Differentiated Services Code Point) у заголовку ІP-пакета (рис. 10.4.2). Відповідність бітів DSCP та ІP-пріоритету наведено в табл. 10.4.1. Відзначимо, що практично в кожній мережній технології, яка підтримує QoS, існує спеціально відведене поле для відображення класу обслуговування: в АТМ це біт CLP, у Frame Relay — біт DE, в MPLS — 3 біти поля Exp (Experіmental).

Рис. 10.4.2. Поля IP-пріоритету та DSCP в заголовку пакета IP

Таблиця 10.4.1 Відповідність бітів ІP-пріоритету та DSCP

Як критерій класифікації (функції розпізнавання) може виступати окремо взятий параметр, а також їхня сукупність. Найпоширенішою є класифікація пакетів на підставі:

• п’яти параметрів: адреси джерела IP-пакета, адреси призначення IP-пакета, поля протоколу IP, порту джерела та порту призначення;
• поля IP-пріоритету або поля DSCP;
• інших параметрів заголовка IP-пакета, наприклад таких, як довжина пакета;
• МАС-адреси джерела та МАС-адреси призначення пакета;
• використовуваних аплікацією номерів портів, адреси URL (Universal Resource Locator — універсальний покажчик інформаційного ресурсу) тощо. Ця функціональна можливість реалізована в продуктах компанії Cіsco у вигляді методу розпізнавання аплікацій на підставі мережних параметрів (Network Based Application Recognition, NBAR), який дозволяє класифікувати пакети на основі програмних засобів, генерованих цими пакетами.

Функції класифікації та маркування пакетів підтримуються такими мережними засобами управління: механізмом узгодження швидкості доступу (Committed Access Rate, CAR), маршрутизацією на основі політики (Policy-Based Routing, PBR) та поширенням політик QoS за допомогою протоколу приграничного шлюзу (QoS Policy Propagation using Border Gateway Protocol, QPPB), для яких це завдання не є основним. Поряд із цим існують механізми, для яких класифікація та маркування є основною та єдиною функцією. Це, наприклад, маркування пакетів на підставі класу Class-Based marking і розпізнавання аплікацій на підставі мережних параметрів — NBAR.