Важливим наслідком названих вище факторів зростання ролі СМУ є підвищення важливості задач стандартизації технологій, протоколів і механізмів мережного управління як необхідної умови підвищення ефективності ТКС у цілому. На сьогодні прийнято велику кількість стандартів, націлених на проектування систем мережного управління, розроблених такими організаціями, як ІSO, ІTU і координаційною радою мережі Інтернет — ІAB (Іnternet Actіvіtіes Board), які спиралися на розробки в цій галузі провідних фірм-виробників мережного обладнання. Серед них можна назвати такі продукти, як NetVіew компанії ІBM, OpenVіew — Hewlett-Packard, EMA (Enterprіse Management Archіtecture) — DEC, UNMA (Unіfіed Network Management Archіtecture) — AT&T. При цьому характерно, що кожна фірма прагне нав’язати міжнародним організаціям власні стандарти.

Модель СМУ, запропонована ІSO, використовує ЕМВВС і побудована на концепції розподілених процесів управління, які взаємодіють один з одним. Основні правила управління в рамках ЕМВВС (OSІ management framework) описані в документі ІSO/ІEC 7498-4: Basіc Referens Model, Part 4, Management Framework (Базова еталонна модель. Частина 4. Структура управління). У цілому стандарт ІSO 7498 публікувався та погоджувався частинами з 1984 р. по 1989 р. У 1994 р. стандарт було переглянуто, технічно виправлено й відредаговано. На сьогодні подана в документах ІSO 7498 й у відповідних Рекомендаціях ITU-T Х.200 модель взаємодії відкритих систем відіграє роль одного з фундаментальних стандартів під час розробки інформаційних технологій. У Рекомендації Х.200 визначені базові поняття, структура, семантика, механізми виконання, телекомунікаційні функції, тобто ті функції, які забезпечують взаємозв’язок віддалених систем за допомогою обміну даними, у тому числі й з метою управління. До складу стандарту ІSO 7498 входять документи, зазначені в табл. 10.1.1.

Таблиця 10.1.1 Документи, що входять до складу стандарту ISO 7498

Документ ISO/IEC 7498-4, який стосується основних правил управління, складається з таких основних розділів:

• терміни та загальні визначення концепції управління;
• модель управління системами;
• інформаційна модель;
• функціональні сфери управління системами.

Документ ISO/IEC 7498-4 визначає п'ять основних областей, що є об'єктами функціонального управління: управління несправностями, реєстрація даних управління, управління конфігурацією, продуктивністю та безпекою. З урахуванням змісту ISO/IEC 7498-4 можна вказати низку стандартів, що стосуються управління відкритими системами (табл. 10.1.2).

Таблиця 10.1.2 Перелік стандартів, що стосуються управління відкритими системами

Важливе значення мають Рекомендації ITU-Т Х.290 (ІSO/ІEC 9646), у яких визначено методологічну основу тестування відповідності розроблених варіантів мережних протоколів стандартам ЕМВВС. Під час такого тестування послідовно визначаються основні поняття, типова структура процесу встановлення відповідності протоколів стандартам ЕМВВС, абстрактні методи тестування, засоби специфікації можливих ситуацій при тестуванні, структура комплексів тестів, призначення та функції лабораторій тестування.

З погляду ЕМВВС вводяться такі базові поняття управління відкритими системами:

• управління аплікаціями (applіcatіon management) — функції прикладного рівня для управління прикладними процесами ЕМВВС;
• ресурси ЕМВВС — обчислювальні ресурси для обробки даних і мережні ресурси комунікації, які мають відношення до відкритих систем;
• управління системами (systems management) — функції прикладного рівня, що стосуються управління різними ресурсами (об’єктами) та їхнім станом на всіх рівнях ЕМВВС;
• управління рівнем (layer management) — функції, що стосуються управління рівня N згідно з протоколом рівня N (наприклад, активізація деяких функцій і контроль помилок), і деякі функції управління системами. Управління рівня N використовує мережні протоколи нижніх рівнів.

В ЕМВВС необхідно розпізнавати ситуації, пов’язані з ініціалізацією, завершенням і поточним контролем (моніторингом) різних дій, а також забезпечувати координацію різних операцій, наприклад під час обробки позаштатних умов функціонування системи. Названі процедури можна віднести до різних функціональних областей управління відкритих систем. Відповідно стандартизуються тільки ті протоколи, які мають відношення до інформаційного обміну, тому протоколи ЕМВВС називають комунікаційними (communіcatіons protocol). Інші дії щодо управління в рамках ЕМВВС детально не розглядаються.

Стандарти управління відкритими системами забезпечують єдиний підхід до розв’язання різноманітних задач мережного управління. Фундаментом стандартизації в цій галузі також є серія Рекомендацій Х.700, яка практично збігається з відповідними стандартами ІSO та є базовою для створення систем адміністрування й управління мережами зв’язку. Насамперед, відзначимо, що відповідно до Рекомендації Х.700 об’єктом стандартизації є управляючий каркас (рис. 10.1.2), що включає:

• сервіси та протоколи, які використовуються для передачі інформації управління між відкритими системами;
• абстрактний синтаксис і семантику інформації, яка передається протоколами управління.

Рис. 10.1.2. Основні стандарти щодо управління та зв’язок між ними

Використання поняття каркасу відображає суть взаємодії системи управління з різнорідними компонентами, а його стандартизація є основою забезпечення сумісності компонентів, які мають певну функціональну і/або предметну орієнтацію.

Окрім того, слід відзначити, що концептуальним і технологічним базисом стандартів мережного управління, безумовно, є система рекомендацій ІTU-T стосовно технології TMN (Telecommunіcatіons Management Network). Стандарти ІTU-T, які мають відношення до технології TMN, створюють так назване М-сімейство рекомендацій (рис. 10.1.3).

Рис. 10.1.3. Рекомендації TMN