В інтерфейсі «користувач — мережа» можливі дві конфігурації доступу до системи сигналізації: двопунктова і пунктно-багатопунктова (point-to-multipoint). У першому випадку на боці користувача лише один кінцевий пункт сигналізації — його односервісний термінал чи інтелектуальне мережне закінчення B-NT2. Для цієї конфігурації передбачається організація одного постійного SVC, використовуваного для запиту, і встановлення з’єднання та роз’єднання. Архітектура протоколу сигналізації для двопунктової конфігурації доступу — на рис. 9.14.1, а, де S-AAL — рівень адаптації ATM для сигналізації.

У багатопунктовій конфігурації на боці користувача кілька кінцевих пунктів сигналізації, тому для організації відповідних SVC і керування ними потрібен постійний віртуальний канал метасигналізації (MS). Відповідна архітектура протоколу сигналізації — на рис. 9.14.1, б.

Для сигналізації в мережних інтерфейсах застосовується загальноканальна сигналізація № 7 з підсистемою передачі повідомлень МТР та підсистемою В-ISUP користувача B-ISDN на транспортному рівні, але можливе і застосування модифікованої ЗКС 7, пристосованої до ATM — відповідна архітектура протоколів сигналізації на рис. 9.14.1, в і 9.14.1, г.

Рис. 9.14.1. Архітектура протоколів сигналізації B-ISDN