
Телекомунікаційні системи та мережі. Том 1. Структура й основні функції. / Зміст / Розділ 9. Системи сигналізації / Тема 9.10. Загальноканальна система сигналізації № 7
- Розділ 1. Основи побудови телекомунікаційних систем
- Тема 1.1. Місце систем телекомунікацій в інформаційній інфраструктурі сучасного суспільства
- Тема 1.2. Загальна архітектура й завдання телекомунікаційних систем
- Тема 1.3. Класифікація мереж, клієнтів, операторів і послуг зв’язку
- Тема 1.4. Стисла характеристика існуючих телекомунікаційних технологій
- Тема 1.5. Вимоги до сучасних і перспективних ТКС
- Тема 1.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 2. Мережі зв’язку наступного покоління: архітектура, основні характеристики й послуги
- Тема 2.1. Визначення й характеристика основних можливостей NGN
- Тема 2.2. Інфокомунікаційні послуги. Особливості послуг зв’язку наступного покоління
- Тема 2.3. Багаторівнева архітектура й функціональний склад NGN
- Тема 2.4. Перспективи концепції NGN
- Тема 2.5. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 3. Стандартизація мережних протоколів і телекомунікаційного обладнання
- Тема 3.1. Відкриті системи та їх взаємодія
- Тема 3.2. Основні організації зі стандартизації мережевих рішень
- Тема 3.3. Еталонна модель взаємодії відкритих систем
- 3.3.1. Багаторівневий підхід і декомпозиція задачі мережної взаємодії
- 3.3.2. Інтерфейс, протокол, стек протоколів
- 3.3.3. Загальна характеристика моделі OSI
- 3.3.4. Фізичний рівень. Функції й приклади протоколів
- 3.3.5. Канальний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.6. Мережний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.7. Транспортний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.8. Сеансовий рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.9. Представницький рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.10. Прикладний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.11. Поділ ЕМВВС на мережонезалежні і мережозалежні рівні
- Тема 3.4. Стандартні стеки мережних протоколів
- 3.4.1. Стек протоколів OSI
- 3.4.2. Стек протоколів TCP/IP
- 3.4.3. Стек протоколів IPX/SPX
- 3.4.4. Стек протоколів NetBIOS/SMB
- 3.4.5. Стек протоколів технології Х.25
- 3.4.6. Стек протоколів технології Frame Relay
- 3.4.7. Стек протоколів технологій B-ISDN та АТМ
- 3.4.8. Сімейство протоколів DECnet
- 3.4.9. Мережна модель DoD
- 3.4.10. Зв’язок стандартів IEEE 802 з моделлю OSI
- 3.4.11. Стек протоколів мереж наступного покоління
- Тема 3.5. Стандартизація мережного обладнання
- Тема 3.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 4. Лінії зв’язку
- Тема 4.1. Фізичні параметри середовищ поширення електромагнітних хвиль
- Тема 4.2. Загальні відомості про лінії зв’язку
- Тема 4.3. Основні властивості кабельних ліній зв’язку
- Тема 4.4. Металеві лінії зв’язку
- Тема 4.5. Теорія волоконних світловодів
- Тема 4.6. Властивості неоднорідних ліній
- Тема 4.7. Конструкції кабелів зв’язку
- Тема 4.8. Електромагнітні впливи в лініях зв’язку
- Тема 4.9. Структуровані кабельні системи
- Тема 4.10. Атмосферний лазерний зв’язок
- Тема 4.11. Особливості радіоліній, радіорелейних і супутникових ліній зв’язку
- 4.11.1. Загальні принципи побудови радіоліній зв’язку
- 4.11.2. Поширення радіохвиль у радіолініях зв’язку
- 4.11.3. Особливості поширення радіохвиль у радіорелейних лініях зв’язку
- 4.11.4. Особливості поширення радіохвиль у супутникових лініях зв’язку
- 4.11.5. Особливості побудови радіоліній зв’язку
- 4.11.6. Загальні характеристики побудови супутникових ліній зв’язку
- 4.11.7. Зони бачення для ССЗ
- 4.11.8. Статистична структура сигналів СЛЗ
- 4.11.9. Основні складові систем супутникового зв’язку
- 4.11.10. Методи організації супутникового зв’язку
- 4.11.11. Обґрунтування щодо вибору параметрів апаратури при проектуванні радіорелейних ліній
- 4.11.12. Вибір енергетичних характеристик радіорелейних ліній
- 4.11.13. Стійкість функціонування радіорелейних ліній
- Тема 4.12. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 5. Способи формування групових сигналів
- Тема 5.1. Стисла характеристика способів формування групових сигналів
- Тема 5.2. Способи формування аналогових групових сигналів
- Тема 5.3. Способи формування цифрових групових сигналів
- Тема 5.4. Об’єднання синхронних цифрових потоків
- Тема 5.5. Об’єднання асинхронних цифрових потоків
- Тема 5.6. Об’єднання низькошвидкісних потоків
- Тема 5.7. Кодове ущільнення сигналів
- Тема 5.8. Види сигналів у системах з кодовим поділом
- Тема 5.9. Технологія спектрального ущільнення
- Тема 5.10. Формування групового сигналу з використанням IP-технологій
- Тема 5.11. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 6. Методи доступу
- Тема 6.1. Загальна характеристика методів доступу
- Тема 6.2. Методи вирішення конфліктів в алгоритмах доступу
- Тема 6.3. Моделі й архітектура мережі доступу
- Тема 6.4. Оптичні технології в мережах доступу
- Тема 6.5. Методи використання фізичних ресурсів у мережах доступу
- Тема 6.6. Особливості використання просторово-поляризаційних параметрів при радіодоступі
- Тема 6.7. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 7. Методи розподілу інформації
- Тема 7.1. Загальні положення
- Тема 7.2. Системи розподілу в мережах наступного покоління
- Тема 7.3. Системи комутації каналів
- 7.3.1. Вимоги до систем комутації ISDN
- 7.3.2. Структура вузла комутації каналів ISDN
- 7.3.3. Принцип роботи цифрового комутаційного поля типа ПВП
- 7.3.4. Загальні вимоги до комутаційних систем у Ш-ЦМІО
- 7.3.5. Вибір комутаційної технології для Ш-ЦМІО
- 7.3.6. Системи комутації для АТМ
- 7.3.7. Архітектура й характеристики комутаційних систем на базі швидкої комутації пакетів (ШКП)
- Тема 7.4. Комутаційні системи в NGN
- Тема 7.5. Системи комутації Ш-ЦМІО на базі асинхронного режиму доставки (АТМ)
- Тема 7.6. Пропускна здатність систем розподілу інформації
- 7.6.1. Основні положення пропускної здатності систем розподілу інформації
- 7.6.2. Пропускна здатність повнодоступного пучка із втратами найпростішого потоку викликів
- 7.6.3. Пропускна здатність повнодоступного пучка із втратами примітивного потоку викликів (потоку ВОКД)
- 7.6.4. Розрахунок імовірності умовних втрат і середнього часу очікування при випадковій тривалості обслуговування
- 7.6.5. Потік з повторними викликами
- Тема 7.7. Способи розподілу навантаження в мережах зв’язку
- Тема 7.8. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 8. Системи синхронізації
- Тема 8.1. Види синхронізації, їхня роль, місце й завдання у сучасних цифрових системах зв’язку
- Тема 8.2. Фазова (частотна) синхронізація
- Тема 8.3. Тактова (символьна) синхронізація
- Тема 8.4. Джитер і вандер цифрових сигналів
- Тема 8.5. Циклова (кадрова) синхронізація
- Тема 8.6. Мережна синхронізація цифрового зв’язку
- Тема 8.7. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 10. Технології та протоколи управління в ТКС
- Тема 10.1. Зміст задач управління в мережах наступного покоління
- Тема 10.2. Підсистема управління послугами
- Тема 10.3. Підсистема контролю й управління мережею
- Тема 10.4. Підсистема мережного управління на рівнях транспорту й доступу
- 10.4.1. Базова архітектура управління на рівнях транспорту й доступу ТКС
- 10.4.2. Класифікація й маркування пакетів трафіка
- 10.4.3. Управління інтенсивністю трафіка
- 10.4.4. Управління чергами на мережних вузлах
- 10.4.5. Маршрутизація: мета, основні задачі й протоколи
- 10.4.6. Сигнальні протоколи резервування мережних ресурсів
- 10.4.7. Функції управління канального рівня щодо забезпечення QoS
- 10.4.8. Рівні якості обслуговування й відповідні їм моделі обслуговування
- Тема 10.5. Перспективи розвитку технологій мережного управління
- Тема 10.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 11. Конвергенція в телекомунікаційних системах
- Тема 11.1. Конвергенція в ТКС: історія, мета та задачі
- Тема 11.2. Види конвергенції
- Тема 11.3. Приклади рішень щодо конвергенції в системах телекомунікацій
- Тема 11.4. Якість конвергентних послуг
- Тема 11.5. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 12. Методи забезпечення інформаційної безпеки об’єктів телекомунікаційної системи
- Тема 12.1. Основні терміни та поняття у сфері інформаційної безпеки
- Тема 12.2. Основні підходи до забезпечення інформаційної безпеки
- Тема 12.3. Криптографічний захист інформації
- Тема 12.4. Використання механізму електронного цифрового підпису
- Тема 12.5. Технічний захист інформації
- Тема 12.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 13. Електроживлення телекомунікаційних систем зв’язку
- Тема 13.1. Загальні положення
- Тема 13.2. Системи електроживлення підприємств електрозв’язку
- Тема 13.3. Типове обладнання електроустановок підприємств електрозв’язку
- Тема 13.4. Дистанційне електроживлення
- Тема 13.5. Джерела безперебійного живлення (ДБЖ)
- Тема 13.6. Електромагнітна сумісність джерел електроживлення
- Тема 13.7. Перспективи розвитку електроживлення ТКС
- Тема 13.8. Контрольні запитання та завдання
9.10.5. Мережа загальноканальної сигналізації
Вузли мережі зв’язку, що використовують ЗКС 7, називають пунктами сигналізації SP. Розрізнюють кінцеві SEP (Signalling End Point) і транзитні пункти сигналізації STP (Signalling Transfer Point). Двобічний тракт передавання сигнальних повідомлень називають ланкою сигналізації SL (Signalling Link). Ці ланки організуються на базі стандартних цифрових каналів 64 кбіт/с. Для забезпечення надійності й живучості мережі ЗКС 7 ланки сигналізації мають резервуватися за принципом (n + 1). Основні й резервна ланки мають організовуватися в різних середовищах передавання (або, принаймні, в різних трактах) і працювати з розділенням навантаження. Пункти сигналізації, безпосередньо з’єднані пучком ланок сигналізації, називають суміжними. Підсистеми користувачів (ISUP, МАР тощо) є джерелами й приймачами сигнальних повідомлень. Пункти сигналізації, для яких можливий зв’язок між функціями підсистем користувачів, вважаються такими, що мають сигнальний взаємозв’язок (чи сигнальне відношення — signalling relation). Залежність між сигнальним взаємозв’язком і маршрутом сигналізації встановлює режим сигналізації.
Пункти сигналізації можуть працювати у з’єднаному (associated mode), нез’єднаному (non-associated mode) чи квазіз’єднаному режимі (quasi-associated mode) (рис. 9.10.7). У з’єднаному режимі (рис. 9.10.7, а) для кожного сигнального взаємозв’язку є лише один маршрут сигналізації, тому топологічна структура мережі ЗКС 7 повністю визначається топологією основної мережі зв’язку, а сигнальні повідомлення передаються тими самими маршрутами, що й корисне навантаження. У нез’єднаному режимі (рис. 9.10.7, б) маршрут передавання обирається окремо для кожного сигнального повідомлення, відповідного сигнальному взаємозв’язку. Тоді структура мережі ЗКС 7 практично не залежить від топології основної мережі зв’язку. В квазіз’єднаному режимі (рис. 9.10.7, в), що є окремим випадком нез’єднаного, між двома SP існує кілька можливих маршрутів сигналізації, але вони є заздалегідь визначеними й фіксованими.
Рис. 9.10.7. Режими роботи мережі сигналізації
Поки що застосовується з’єднаний і квазіз’єднаний режими, оскільки підсистеми користувачів не мають засобів запобігання порушенню послідовності надходження сигнальних повідомлень, можливому в нез’єднаному режимі з динамічним маршрутуванням повідомлень.
Пункти сигналізації можуть бути національними NSP (National SP), міжнародними ISP (International SP) і комбінованими (одночасно NSP й ISP). Пункти сигналізації ідентифікуються 14-бітовими кодами ОРС (DPC): NSP згідно з національним планом нумерації пунктів сигналізації, ISP — згідно з міжнародним. Комбіновані SP ідентифікуються кодами ОРС (DPC), окремими для кожної мережі. Національні коди відрізняються від міжнародних за допомогою національного індикатора (коду мережі).
У міжнародній чи міжміській мережі зазвичай має бути не більше двох транзитних пунктів сигналізації між вихідним і вхідним SP. За умов відмов допускається до трьох STP, на короткий проміжок часу — до чотирьох.
На місцевій мережі загальноканальна сигналізація має обов’язково передбачатися для таких напрямків зв’язку:
а) для пучків цифрових з’єднувальних ліній (ЦЗЛ) з цифровими АМТС і цифровими вузлами зонових мереж;
б) між станціями (вузлами) місцевої мережі за наявності на станціях цифрових абонентів ISDN або при ємності пучка понад 1000 ЦЗЛ (каналів 64 кбіт/с);
в) для пучків ЦЗЛ між станціями (вузлами) місцевої мережі і цифровими АТС за наявності між ними понад 1000 ЦЗЛ;
г) для пучків ЦЗЛ між станціями (вузлами) місцевої мережі й центрами комутації цифрових мереж рухомого зв’язку.
В усіх інших випадках ЗКС 7 між цифровими станціями (вузлами) місцевої мережі впроваджується на підставі економічного обґрунтування. При цьому можлива альтернатива: ЗКС 7, або сигналізація АЦСС1, або сигналізація R2D за відсутності абонентів ISDN.
Для місцевого фрагмента мережі ЗКС 7 має передбачатися переважно з’єднаний режим роботи, а квазіз’єднаний — головним чином для реагування на аварійні ситуації й перевантаження. При цьому доцільно організовувати STP у складі цифрових АТС чи ОПТС. За потреби для забезпечення необхідної надійності мережі ЗКС 7 шляхом організації квазіз’єднаного режиму й альтернативних маршрутів можуть застосовуватися виділені STP, не суміщені з обладнанням комутаційних станцій (вузлів). Нетелефонні мережі й виділені телефонні мережі, що не входять до складу ТМЗК, можуть підключатися до STP через свої шлюзи, яким можуть призначатися власні коди транзитних пунктів сигналізації.
Для кожного напрямку зв’язку необхідно передбачати не менше двох географічно незалежних сигнальних маршрутів. Бажано, щоб один з них працював у з’єднаному, а решта — у з’єднаному чи квазіз’єднаному режимі. За відсутності можливості утворення двох територіально рознесених маршрутів припускається тимчасова організація паралельних ланок (резервних каналів) сигналізації в одному маршруті, але в інших трактах. Щоб виключити ефект «блукання» між двома пунктами сигналізації, кожний маршрут повинен мати не більше двох STP.
Ланка сигналізації може утворюватися в будь-якому, крім нульового, часовому каналі первинного цифрового тракту, але за відсутності надциклової синхронізації в тракті для неї рекомендується шістнадцятий, а в іншому разі — перший канальний інтервал. У кожній ланці має використовуватися тільки базовий метод захисту від помилок. У випадку ЦЗЛ двобічної дії для пунктів сигналізації необхідно вказувати метод контролю двобічного заняття каналу на комутаційній станції — контрольована чи контролююча. Як правило, вища за ієрархією мережі станція є контролюючою. Для станцій одного рівня ієрархії метод контролю визначається довільно.