
Телекомунікаційні системи та мережі. Том 1. Структура й основні функції. / Зміст / Розділ 5. Способи формування групових сигналів / Тема 5.9. Технологія спектрального ущільнення
- Розділ 1. Основи побудови телекомунікаційних систем
- Тема 1.1. Місце систем телекомунікацій в інформаційній інфраструктурі сучасного суспільства
- Тема 1.2. Загальна архітектура й завдання телекомунікаційних систем
- Тема 1.3. Класифікація мереж, клієнтів, операторів і послуг зв’язку
- Тема 1.4. Стисла характеристика існуючих телекомунікаційних технологій
- Тема 1.5. Вимоги до сучасних і перспективних ТКС
- Тема 1.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 2. Мережі зв’язку наступного покоління: архітектура, основні характеристики й послуги
- Тема 2.1. Визначення й характеристика основних можливостей NGN
- Тема 2.2. Інфокомунікаційні послуги. Особливості послуг зв’язку наступного покоління
- Тема 2.3. Багаторівнева архітектура й функціональний склад NGN
- Тема 2.4. Перспективи концепції NGN
- Тема 2.5. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 3. Стандартизація мережних протоколів і телекомунікаційного обладнання
- Тема 3.1. Відкриті системи та їх взаємодія
- Тема 3.2. Основні організації зі стандартизації мережевих рішень
- Тема 3.3. Еталонна модель взаємодії відкритих систем
- 3.3.1. Багаторівневий підхід і декомпозиція задачі мережної взаємодії
- 3.3.2. Інтерфейс, протокол, стек протоколів
- 3.3.3. Загальна характеристика моделі OSI
- 3.3.4. Фізичний рівень. Функції й приклади протоколів
- 3.3.5. Канальний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.6. Мережний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.7. Транспортний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.8. Сеансовий рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.9. Представницький рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.10. Прикладний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.11. Поділ ЕМВВС на мережонезалежні і мережозалежні рівні
- Тема 3.4. Стандартні стеки мережних протоколів
- 3.4.1. Стек протоколів OSI
- 3.4.2. Стек протоколів TCP/IP
- 3.4.3. Стек протоколів IPX/SPX
- 3.4.4. Стек протоколів NetBIOS/SMB
- 3.4.5. Стек протоколів технології Х.25
- 3.4.6. Стек протоколів технології Frame Relay
- 3.4.7. Стек протоколів технологій B-ISDN та АТМ
- 3.4.8. Сімейство протоколів DECnet
- 3.4.9. Мережна модель DoD
- 3.4.10. Зв’язок стандартів IEEE 802 з моделлю OSI
- 3.4.11. Стек протоколів мереж наступного покоління
- Тема 3.5. Стандартизація мережного обладнання
- Тема 3.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 4. Лінії зв’язку
- Тема 4.1. Фізичні параметри середовищ поширення електромагнітних хвиль
- Тема 4.2. Загальні відомості про лінії зв’язку
- Тема 4.3. Основні властивості кабельних ліній зв’язку
- Тема 4.4. Металеві лінії зв’язку
- Тема 4.5. Теорія волоконних світловодів
- Тема 4.6. Властивості неоднорідних ліній
- Тема 4.7. Конструкції кабелів зв’язку
- Тема 4.8. Електромагнітні впливи в лініях зв’язку
- Тема 4.9. Структуровані кабельні системи
- Тема 4.10. Атмосферний лазерний зв’язок
- Тема 4.11. Особливості радіоліній, радіорелейних і супутникових ліній зв’язку
- 4.11.1. Загальні принципи побудови радіоліній зв’язку
- 4.11.2. Поширення радіохвиль у радіолініях зв’язку
- 4.11.3. Особливості поширення радіохвиль у радіорелейних лініях зв’язку
- 4.11.4. Особливості поширення радіохвиль у супутникових лініях зв’язку
- 4.11.5. Особливості побудови радіоліній зв’язку
- 4.11.6. Загальні характеристики побудови супутникових ліній зв’язку
- 4.11.7. Зони бачення для ССЗ
- 4.11.8. Статистична структура сигналів СЛЗ
- 4.11.9. Основні складові систем супутникового зв’язку
- 4.11.10. Методи організації супутникового зв’язку
- 4.11.11. Обґрунтування щодо вибору параметрів апаратури при проектуванні радіорелейних ліній
- 4.11.12. Вибір енергетичних характеристик радіорелейних ліній
- 4.11.13. Стійкість функціонування радіорелейних ліній
- Тема 4.12. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 6. Методи доступу
- Тема 6.1. Загальна характеристика методів доступу
- Тема 6.2. Методи вирішення конфліктів в алгоритмах доступу
- Тема 6.3. Моделі й архітектура мережі доступу
- Тема 6.4. Оптичні технології в мережах доступу
- Тема 6.5. Методи використання фізичних ресурсів у мережах доступу
- Тема 6.6. Особливості використання просторово-поляризаційних параметрів при радіодоступі
- Тема 6.7. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 7. Методи розподілу інформації
- Тема 7.1. Загальні положення
- Тема 7.2. Системи розподілу в мережах наступного покоління
- Тема 7.3. Системи комутації каналів
- 7.3.1. Вимоги до систем комутації ISDN
- 7.3.2. Структура вузла комутації каналів ISDN
- 7.3.3. Принцип роботи цифрового комутаційного поля типа ПВП
- 7.3.4. Загальні вимоги до комутаційних систем у Ш-ЦМІО
- 7.3.5. Вибір комутаційної технології для Ш-ЦМІО
- 7.3.6. Системи комутації для АТМ
- 7.3.7. Архітектура й характеристики комутаційних систем на базі швидкої комутації пакетів (ШКП)
- Тема 7.4. Комутаційні системи в NGN
- Тема 7.5. Системи комутації Ш-ЦМІО на базі асинхронного режиму доставки (АТМ)
- Тема 7.6. Пропускна здатність систем розподілу інформації
- 7.6.1. Основні положення пропускної здатності систем розподілу інформації
- 7.6.2. Пропускна здатність повнодоступного пучка із втратами найпростішого потоку викликів
- 7.6.3. Пропускна здатність повнодоступного пучка із втратами примітивного потоку викликів (потоку ВОКД)
- 7.6.4. Розрахунок імовірності умовних втрат і середнього часу очікування при випадковій тривалості обслуговування
- 7.6.5. Потік з повторними викликами
- Тема 7.7. Способи розподілу навантаження в мережах зв’язку
- Тема 7.8. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 8. Системи синхронізації
- Тема 8.1. Види синхронізації, їхня роль, місце й завдання у сучасних цифрових системах зв’язку
- Тема 8.2. Фазова (частотна) синхронізація
- Тема 8.3. Тактова (символьна) синхронізація
- Тема 8.4. Джитер і вандер цифрових сигналів
- Тема 8.5. Циклова (кадрова) синхронізація
- Тема 8.6. Мережна синхронізація цифрового зв’язку
- Тема 8.7. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 9. Системи сигналізації
- Тема 9.1. Види і склад сигналів
- Тема 9.2. Класифікація протоколів сигналізації
- Тема 9.3. Внутрішньосистемна сигналізація в ЦСК
- Тема 9.4. Особливості сигналізації в стиках V.5
- Тема 9.5. Абонентська сигналізація
- Тема 9.6. Обладнання сигналізації сучасних ЦСК
- Тема 9.7. Специфічні особливості українських систем сигналізації
- Тема 9.8. Методологія специфікації та опису систем сигналізації
- Тема 9.9. Цифрова багаточастотна сигналізація R2D
- Тема 9.10. Загальноканальна система сигналізації № 7
- Тема 9.11. Сигналізація DSS1
- Тема 9.12. Сигналізація на корпоративних мережах
- Тема 9.13. Сигналізація на мережах з комутацією пакетів
- Тема 9.14. Сигналізація на мережі B-ISDN/ATM
- Тема 9.15. Сигналізація в мережі ІР-телефонії
- Тема 9.16. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 10. Технології та протоколи управління в ТКС
- Тема 10.1. Зміст задач управління в мережах наступного покоління
- Тема 10.2. Підсистема управління послугами
- Тема 10.3. Підсистема контролю й управління мережею
- Тема 10.4. Підсистема мережного управління на рівнях транспорту й доступу
- 10.4.1. Базова архітектура управління на рівнях транспорту й доступу ТКС
- 10.4.2. Класифікація й маркування пакетів трафіка
- 10.4.3. Управління інтенсивністю трафіка
- 10.4.4. Управління чергами на мережних вузлах
- 10.4.5. Маршрутизація: мета, основні задачі й протоколи
- 10.4.6. Сигнальні протоколи резервування мережних ресурсів
- 10.4.7. Функції управління канального рівня щодо забезпечення QoS
- 10.4.8. Рівні якості обслуговування й відповідні їм моделі обслуговування
- Тема 10.5. Перспективи розвитку технологій мережного управління
- Тема 10.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 11. Конвергенція в телекомунікаційних системах
- Тема 11.1. Конвергенція в ТКС: історія, мета та задачі
- Тема 11.2. Види конвергенції
- Тема 11.3. Приклади рішень щодо конвергенції в системах телекомунікацій
- Тема 11.4. Якість конвергентних послуг
- Тема 11.5. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 12. Методи забезпечення інформаційної безпеки об’єктів телекомунікаційної системи
- Тема 12.1. Основні терміни та поняття у сфері інформаційної безпеки
- Тема 12.2. Основні підходи до забезпечення інформаційної безпеки
- Тема 12.3. Криптографічний захист інформації
- Тема 12.4. Використання механізму електронного цифрового підпису
- Тема 12.5. Технічний захист інформації
- Тема 12.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 13. Електроживлення телекомунікаційних систем зв’язку
- Тема 13.1. Загальні положення
- Тема 13.2. Системи електроживлення підприємств електрозв’язку
- Тема 13.3. Типове обладнання електроустановок підприємств електрозв’язку
- Тема 13.4. Дистанційне електроживлення
- Тема 13.5. Джерела безперебійного живлення (ДБЖ)
- Тема 13.6. Електромагнітна сумісність джерел електроживлення
- Тема 13.7. Перспективи розвитку електроживлення ТКС
- Тема 13.8. Контрольні запитання та завдання
5.9.1. Технологія спектрального ущільнення
Технологія спектрального ущільнення (WDW) є різновидом частотного ущільнення. Ця технологія заснована на можливості передачі декількох сигналів по одному оптичному волокну на різних довжинах хвиль. Початкова кількість каналів не перевищувала чотирьох, канали розташовувалися по одному у вікнах прозорості 850 і 1310 нм і два — у вікні 1550 нм. На сьогодні використовується вікно 1550 нм, у якому може бути організовано декілька десятків каналів. Таке ущільнення називається щільним спектральним або щільним хвильовим ущільненням (технологія DWDM).
На рис. 5.9.1 подано один напрямок передачі найпростішої системи із хвильовим ущільненням. Оптичні сигнали від N телекомунікаційних систем з довжинами хвиль λ1, λ2, ..., λN надходять на пасивний хвильовий мультиплексор ХМ. Об’єднаний оптичний потік, у якому одночасно присутні всі сигнали з вищезазначеними довжинами хвиль, надходить на підсилювач передачі (підсилювач потужності, бустер) ПдП і з його виходу передається в лінію. Для компенсації втрат у лінії встановлюються лінійні оптичні підсилювачі ЛП. На приймальній станції сигнал надходить на оптичний підсилювач прийому ПрП, потім розділяється хвильовим демультиплексором ВД на вихідні оптичні сигнали з довжинами хвиль λ1, λ2, ..., λN, які й спрямовуються на відповідні телекомунікаційні системи.
Рис. 5.9.1. Схема найпростішої системи зі спектральним ущільненням
Розглянута схема відображає лише загальний принцип організації телекомунікаційної системи із хвильовим ущільненням. Однак при реалізації таких систем доводиться переборювати цілу низку значних труднощів. Перша з них полягає в створенні сітки високостабільних довжин хвиль λ1, λ2, ..., λN, які мають відповідати поєднуваним системам. Стабільність довжин хвиль необхідна, по-перше, тому, що їхня сітка стандартизована для забезпечення сумісності різних систем із хвильовим ущільненням, і, по-друге, тому, що відстані між сусідніми каналами невеликі й у разі нестабільності довжин хвиль неминучі взаємні впливи між каналами. Існує два способи побудови систем, що забезпечують необхідну сітку стабільних довжин хвиль.
Перший спосіб полягає в тому, що до складу кінцевих станцій із хвильовим ущільненням входить N комплектів обладнання цифрових телекомунікаційних систем (ЦТС) (за кількістю поєднуваних каналів), у передавальних оптичних модулях яких використані високоточні лазери, кожний з яких налагоджений на свою задану довжину хвилі (кольорові оптичні інтерфейси). Системи, що використовують такий метод, називаються інтегрованими. У другому випадку на входи станції із хвильовим ущільненням надходять оптичні сигнали від стандартних комплектів обладнання ЦТС різних типів з довжинами хвиль λt (сірі оптичні інтерфейси), які перетворюються у хвилі із заданими довжинами в спеціальних пристроях, що називаються транспондерами. У цьому разі системи мають назву повністю відкритих. Транспондери являють собою пристрої, які перетворюють оптичні сигнали, що надходять від звичайних синхронних систем (що мають «сірі» інтерфейси), в електричні й потім знову в оптичні, але з довжинами хвиль, що відповідають «кольоровим» інтерфейсам.
Як у разі застосування спеціальних комплектів обладнання ЦТС, так і при застосуванні транспондеров, необхідна наявність високоточних лазерів.
Однак застосування лазерів подібної конструкції ще не забезпечує гарантованої стабільності довжин хвиль поєднуваних сигналів. Річ у тому, що для лазера характерна залежність довжини хвилі випромінювання від рівня сигналу, що визначається зміною температури активного шару в процесі роботи й, отже, зміною геометричних розмірів резонатора. Цей ефект, мало помітний в одноканальних системах, виявляється дуже небезпечним у системах із щільним хвильовим ущільненням. Окрім того, довжина хвилі випромінювання лазера залежить і від величини струму накачування, що доводиться змінювати для підтримки постійної середньої потужності випромінювання лазера. У зв’язку з цим слід віддавати перевагу лазерам із зовнішніми модуляторами, менш ефективними з погляду віддачі вихідної потужності, але вони забезпечують необхідну стабільність довжин хвиль випромінювання. Зазвичай зовнішні модулятори використовуються на швидкостях передачі вище 2,5 Гбіт/с.
Як мультиплексори у системах із щільним хвильовим ущільненням зазвичай використовуються пасивні мультиплексори на основі масиву хвилеводів.
Хвильові мультиплексори належать до високоточних оптичних пристроїв і значною мірою визначають вартість систем із щільним хвильовим ущільненням.
Хвильові мультиплексори в поєднанні з хвильовими конверторами, що змінюють довжину оптичної носійної хвилі, дозволяють здійснювати так звану пасивну маршрутизацію цифрових потоків, тобто довільно встановлювати напрямки цифрових потоків на ті або інші виходи хвильового демультиплексора.