
Телекомунікаційні системи та мережі. Том 1. Структура й основні функції. / Зміст / Розділ 5. Способи формування групових сигналів / Тема 5.2. Способи формування аналогових групових сигналів
- Розділ 1. Основи побудови телекомунікаційних систем
- Тема 1.1. Місце систем телекомунікацій в інформаційній інфраструктурі сучасного суспільства
- Тема 1.2. Загальна архітектура й завдання телекомунікаційних систем
- Тема 1.3. Класифікація мереж, клієнтів, операторів і послуг зв’язку
- Тема 1.4. Стисла характеристика існуючих телекомунікаційних технологій
- Тема 1.5. Вимоги до сучасних і перспективних ТКС
- Тема 1.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 2. Мережі зв’язку наступного покоління: архітектура, основні характеристики й послуги
- Тема 2.1. Визначення й характеристика основних можливостей NGN
- Тема 2.2. Інфокомунікаційні послуги. Особливості послуг зв’язку наступного покоління
- Тема 2.3. Багаторівнева архітектура й функціональний склад NGN
- Тема 2.4. Перспективи концепції NGN
- Тема 2.5. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 3. Стандартизація мережних протоколів і телекомунікаційного обладнання
- Тема 3.1. Відкриті системи та їх взаємодія
- Тема 3.2. Основні організації зі стандартизації мережевих рішень
- Тема 3.3. Еталонна модель взаємодії відкритих систем
- 3.3.1. Багаторівневий підхід і декомпозиція задачі мережної взаємодії
- 3.3.2. Інтерфейс, протокол, стек протоколів
- 3.3.3. Загальна характеристика моделі OSI
- 3.3.4. Фізичний рівень. Функції й приклади протоколів
- 3.3.5. Канальний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.6. Мережний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.7. Транспортний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.8. Сеансовий рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.9. Представницький рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.10. Прикладний рівень. Функції та приклади протоколів
- 3.3.11. Поділ ЕМВВС на мережонезалежні і мережозалежні рівні
- Тема 3.4. Стандартні стеки мережних протоколів
- 3.4.1. Стек протоколів OSI
- 3.4.2. Стек протоколів TCP/IP
- 3.4.3. Стек протоколів IPX/SPX
- 3.4.4. Стек протоколів NetBIOS/SMB
- 3.4.5. Стек протоколів технології Х.25
- 3.4.6. Стек протоколів технології Frame Relay
- 3.4.7. Стек протоколів технологій B-ISDN та АТМ
- 3.4.8. Сімейство протоколів DECnet
- 3.4.9. Мережна модель DoD
- 3.4.10. Зв’язок стандартів IEEE 802 з моделлю OSI
- 3.4.11. Стек протоколів мереж наступного покоління
- Тема 3.5. Стандартизація мережного обладнання
- Тема 3.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 4. Лінії зв’язку
- Тема 4.1. Фізичні параметри середовищ поширення електромагнітних хвиль
- Тема 4.2. Загальні відомості про лінії зв’язку
- Тема 4.3. Основні властивості кабельних ліній зв’язку
- Тема 4.4. Металеві лінії зв’язку
- Тема 4.5. Теорія волоконних світловодів
- Тема 4.6. Властивості неоднорідних ліній
- Тема 4.7. Конструкції кабелів зв’язку
- Тема 4.8. Електромагнітні впливи в лініях зв’язку
- Тема 4.9. Структуровані кабельні системи
- Тема 4.10. Атмосферний лазерний зв’язок
- Тема 4.11. Особливості радіоліній, радіорелейних і супутникових ліній зв’язку
- 4.11.1. Загальні принципи побудови радіоліній зв’язку
- 4.11.2. Поширення радіохвиль у радіолініях зв’язку
- 4.11.3. Особливості поширення радіохвиль у радіорелейних лініях зв’язку
- 4.11.4. Особливості поширення радіохвиль у супутникових лініях зв’язку
- 4.11.5. Особливості побудови радіоліній зв’язку
- 4.11.6. Загальні характеристики побудови супутникових ліній зв’язку
- 4.11.7. Зони бачення для ССЗ
- 4.11.8. Статистична структура сигналів СЛЗ
- 4.11.9. Основні складові систем супутникового зв’язку
- 4.11.10. Методи організації супутникового зв’язку
- 4.11.11. Обґрунтування щодо вибору параметрів апаратури при проектуванні радіорелейних ліній
- 4.11.12. Вибір енергетичних характеристик радіорелейних ліній
- 4.11.13. Стійкість функціонування радіорелейних ліній
- Тема 4.12. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 6. Методи доступу
- Тема 6.1. Загальна характеристика методів доступу
- Тема 6.2. Методи вирішення конфліктів в алгоритмах доступу
- Тема 6.3. Моделі й архітектура мережі доступу
- Тема 6.4. Оптичні технології в мережах доступу
- Тема 6.5. Методи використання фізичних ресурсів у мережах доступу
- Тема 6.6. Особливості використання просторово-поляризаційних параметрів при радіодоступі
- Тема 6.7. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 7. Методи розподілу інформації
- Тема 7.1. Загальні положення
- Тема 7.2. Системи розподілу в мережах наступного покоління
- Тема 7.3. Системи комутації каналів
- 7.3.1. Вимоги до систем комутації ISDN
- 7.3.2. Структура вузла комутації каналів ISDN
- 7.3.3. Принцип роботи цифрового комутаційного поля типа ПВП
- 7.3.4. Загальні вимоги до комутаційних систем у Ш-ЦМІО
- 7.3.5. Вибір комутаційної технології для Ш-ЦМІО
- 7.3.6. Системи комутації для АТМ
- 7.3.7. Архітектура й характеристики комутаційних систем на базі швидкої комутації пакетів (ШКП)
- Тема 7.4. Комутаційні системи в NGN
- Тема 7.5. Системи комутації Ш-ЦМІО на базі асинхронного режиму доставки (АТМ)
- Тема 7.6. Пропускна здатність систем розподілу інформації
- 7.6.1. Основні положення пропускної здатності систем розподілу інформації
- 7.6.2. Пропускна здатність повнодоступного пучка із втратами найпростішого потоку викликів
- 7.6.3. Пропускна здатність повнодоступного пучка із втратами примітивного потоку викликів (потоку ВОКД)
- 7.6.4. Розрахунок імовірності умовних втрат і середнього часу очікування при випадковій тривалості обслуговування
- 7.6.5. Потік з повторними викликами
- Тема 7.7. Способи розподілу навантаження в мережах зв’язку
- Тема 7.8. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 8. Системи синхронізації
- Тема 8.1. Види синхронізації, їхня роль, місце й завдання у сучасних цифрових системах зв’язку
- Тема 8.2. Фазова (частотна) синхронізація
- Тема 8.3. Тактова (символьна) синхронізація
- Тема 8.4. Джитер і вандер цифрових сигналів
- Тема 8.5. Циклова (кадрова) синхронізація
- Тема 8.6. Мережна синхронізація цифрового зв’язку
- Тема 8.7. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 9. Системи сигналізації
- Тема 9.1. Види і склад сигналів
- Тема 9.2. Класифікація протоколів сигналізації
- Тема 9.3. Внутрішньосистемна сигналізація в ЦСК
- Тема 9.4. Особливості сигналізації в стиках V.5
- Тема 9.5. Абонентська сигналізація
- Тема 9.6. Обладнання сигналізації сучасних ЦСК
- Тема 9.7. Специфічні особливості українських систем сигналізації
- Тема 9.8. Методологія специфікації та опису систем сигналізації
- Тема 9.9. Цифрова багаточастотна сигналізація R2D
- Тема 9.10. Загальноканальна система сигналізації № 7
- Тема 9.11. Сигналізація DSS1
- Тема 9.12. Сигналізація на корпоративних мережах
- Тема 9.13. Сигналізація на мережах з комутацією пакетів
- Тема 9.14. Сигналізація на мережі B-ISDN/ATM
- Тема 9.15. Сигналізація в мережі ІР-телефонії
- Тема 9.16. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 10. Технології та протоколи управління в ТКС
- Тема 10.1. Зміст задач управління в мережах наступного покоління
- Тема 10.2. Підсистема управління послугами
- Тема 10.3. Підсистема контролю й управління мережею
- Тема 10.4. Підсистема мережного управління на рівнях транспорту й доступу
- 10.4.1. Базова архітектура управління на рівнях транспорту й доступу ТКС
- 10.4.2. Класифікація й маркування пакетів трафіка
- 10.4.3. Управління інтенсивністю трафіка
- 10.4.4. Управління чергами на мережних вузлах
- 10.4.5. Маршрутизація: мета, основні задачі й протоколи
- 10.4.6. Сигнальні протоколи резервування мережних ресурсів
- 10.4.7. Функції управління канального рівня щодо забезпечення QoS
- 10.4.8. Рівні якості обслуговування й відповідні їм моделі обслуговування
- Тема 10.5. Перспективи розвитку технологій мережного управління
- Тема 10.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 11. Конвергенція в телекомунікаційних системах
- Тема 11.1. Конвергенція в ТКС: історія, мета та задачі
- Тема 11.2. Види конвергенції
- Тема 11.3. Приклади рішень щодо конвергенції в системах телекомунікацій
- Тема 11.4. Якість конвергентних послуг
- Тема 11.5. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 12. Методи забезпечення інформаційної безпеки об’єктів телекомунікаційної системи
- Тема 12.1. Основні терміни та поняття у сфері інформаційної безпеки
- Тема 12.2. Основні підходи до забезпечення інформаційної безпеки
- Тема 12.3. Криптографічний захист інформації
- Тема 12.4. Використання механізму електронного цифрового підпису
- Тема 12.5. Технічний захист інформації
- Тема 12.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 13. Електроживлення телекомунікаційних систем зв’язку
- Тема 13.1. Загальні положення
- Тема 13.2. Системи електроживлення підприємств електрозв’язку
- Тема 13.3. Типове обладнання електроустановок підприємств електрозв’язку
- Тема 13.4. Дистанційне електроживлення
- Тема 13.5. Джерела безперебійного живлення (ДБЖ)
- Тема 13.6. Електромагнітна сумісність джерел електроживлення
- Тема 13.7. Перспективи розвитку електроживлення ТКС
- Тема 13.8. Контрольні запитання та завдання
5.2.1. Способи формування аналогових групових сигналів
Відмітною ознакою сигналів, з яких формується груповий сигнал при частотному ущільненні, є частотний діапазон, займаний спектром цих сигналів. Для ефективнішого використання лінії передачі бажано в її смузі частот розмістити якнайбільше незалежних канальних сигналів. Тому бажано, щоб спектр частот кожного з канальних сигналів був якомога вужчим. Як відомо, найвужчим спектром характеризуються сигнали з амплітудною модуляцією. Розглянемо такі сигнали. Спектр амплітудно-модульованих коливань складається зі спектра сигналу, зі смуги Fmax, Fmin, носійної частоти і двох бічних смуг, що займають діапазон кожна (рис. 5.2.1).
Рис. 5.2.1. Спектр сигналу з амплітудною модуляцією
При цьому верхня бічна смуга частот ΔFв перетворюється без інверсії, а нижня бічна ΔFн — з інверсією. Частотний інтервал між нижньою й верхньою бічними смугами визначає абсолютну величину смуги розфільтрування ΔFр. З рис. 5.2.1 видно, що ΔFр = 2Fmin.
Передача сигналу, що містить носійне коливання й дві бічні смуги частот, є нераціональною, оскільки ширина спектра цього сигналу Fc удвічі із зайвим більше, ніж ширина спектра перетворюваного сигналу ΔF = Fmax – Fmin.
Оскільки бічні смуги несуть однакову інформацію, а носійні коливання взагалі не містять корисної інформації, то в сучасних системах із частотним ущільненням використовується метод передачі однієї бічної смуги (ОБС) частот без носійної. Для формування ОБС використовується перетворювач частоти (рис. 5.2.2), що складається з модулятора М, за допомогою якого здійснюється модуляція перетворюваного сигналу, і смугового фільтра СФ, що виділяє верхню (або нижню) бічну смугу частот.
Рис. 5.2.2. Структурна схема перетворювача частоти (а) і спектр вхідного і вихідного сигналів (б)
Завдання відновлення носійного коливання на приймальній стороні вирішуються генераторним обладнанням кінцевих станцій систем передачі із частотним ущільненням.
Визначимо ширину спектра групового сигналу, сформованого із сигналів з ОБП і придушеної носійної.
Між смугами частот, що відводять для передачі канальних сигналів (рис. 5.2.3), передбачаються захисні частотні інтервали, які мають бути не менше смуги розфільтрування розділових фільтрів ΔFр. У межах смуги розфільтрування розділових фільтрів має забезпечуватися загасання корисного сигналу (n-го каналу) не більше величини Апр, а загасання сигналів сусідніх ((n – 1)-го й (n + 1)-го) каналів має бути не менше величини Аф.
Рис. 5.2.3. Енергетичні спектри канальних сигналів. АЧХ фільтра n-го каналу
За цих умов ширина спектра групового сигналу визначається співвідношенням
![]() | (5.2.1) |
де ΔFKn= Fn″– Fn′ — смуга частот n-го каналу. Якщо смуги частот всіх каналів однакові, тобто ΔFKn = ΔFk, а також однакові всі захисні проміжки, тобто ΔFpn = ΔFp, то при великій кількості каналів ширина спектра групового сигналу визначається співвідношенням
![]() | (5.2.2) |
З наведеного співвідношення видно, що при заданих значеннях ΔFK і N ширина спектра групового сигналу залежить від ширини захисних проміжків ΔFp між канальними сигналами. Значення ж ΔFp, у свою чергу, залежить від можливостей розділових фільтрів забезпечити необхідне придушення невикористовуваної бічної смуги.
Можливості реалізації фільтрів, що забезпечують необхідний ступінь придушення на 65—75 дБ невикористовуваної бічної смуги частот при перетворенні сигналу, визначається відносною шириною смуги розфільтрування δ, що визначається співвідношенням
![]() | (5.2.3) |
Для мовленнєвого сигналу ΔFp = 2Fmin кГц = 2·0,3 кГц = 0,6 кГц. При використанні, наприклад, LC-фільтрів для виконання зазначених вище вимог щодо вибірковості необхідне виконання умови δ≥(0,025...0,03). Для забезпечення необхідної смуги розфільтрування необхідно використовувати кварцові, магнітострикційні, електромеханічні й інші фільтри з високодобротними елементами. Очевидно, що при дуже високих значеннях носійних частот смуга розфільтрування виявляється настільки малою, що реалізувати відповідний фільтр виявляється надто складним. У цьому разі, а також тоді, коли застосування високодобротних фільтрів небажано з економічних міркувань, застосовують багаторазове перетворення частоти.
При багаторазовому перетворенні сигнал проходить послідовно крізь кілька перетворювачів частоти (ПЧ) з різними носійними частотами (рис. 5.2.4).
Рис. 5.2.4. Багаторазове перетворення частоти
На виході ПЧ утворюється сигнал зі спектром Fн1 + Fmin або Fн1 – Fmin залежно від того, яка бічна смуга — нижня або верхня — виділяється фільтром.
Відносна ширина смуги розфільтрування при першому перетворенні частоти .
При другому перетворенні частоти на виході ПЧ2 утвориться сигнал зі спектром Fн2 + (Fн1 + Fmin). Відносна ширина смуги розфільтрування на цьому щаблі перетворення . Абсолютна ширина смуги розфільтрування ΔFp = 2(Fн1 + Fmin) істотно більша, ніж на першому рівні перетворення, і навіть при порівняно невисокому значенні носійної Fн2 величина δ2 може виявитися більшою, що полегшує побудову відповідного фільтра.
На виході останнього ПЧ утвориться сигнал зі спектром
(Fв + Fmin) ... (Fв + Fmax) або (Fв – Fmax) ... (Fв – Fmin), | (5.2.4) |
де Fв = Fн1 ± Fн2 ± ... ± Fнn.
Вибір знаків у (5.2.4) визначається наявністю або відсутністю інверсії на відповідному щаблі перетворення.
Таким чином, при багаторазовому перетворенні частоти абсолютна ширина смуги розфільтрування на виході кожного наступного ПЧ більша, ніж на виході попереднього, що дозволяє збільшувати значення носійних частот без зменшення відносної ширини смуги розфільтрування. Разом з тим збільшення смуг розфільтрування приводить до збільшення ширини спектра групового сигналу при незмінному значенні числа поєднуваних сигналів N. Оскільки однією з необхідних умов нормальної передачі сигналів є ΔFгр ≤ ΔFлз, де ΔFлз — ширина смуги пропускання лінії зв’язку, то при незмінному значенні ΔFгр зі зростанням Fрn необхідно зменшувати кількість поєднуваних сигналів (каналів), що знижує ефективність використання лінії зв’язку.
Окрім того, при використанні багаторазового перетворення за схемою, наведеною на рис. 5.2.4, загальне число перетворень й, отже, загальне число різнотипних фільтрів виявляється дуже великим. У N-канальній системі число фільтрів й їхніх типів дорівнює Nn, де n — число перетворень.
Число фільтрів й їхніх типів можна зменшити, якщо доповнити багаторазове перетворення груповим, при якому перетворенню піддається груповий сигнал. З цією метою сигнали N каналів поділяються на m груп по K каналів, тобто Km = N. У кожній групі сигнал кожного каналу піддається індивідуальному перетворенню за допомогою носійних частот Fн1, Fн2, ..., FнK (рис. 5.2.5).
Рис. 5.2.5. Формування групового сигналу методом групового перетворення частоти
У всіх m групах це перетворення однотипне, тому на виході кожної групи утворюється той самий спектр частот (Fв + Fmin) ... (Fв + Fmax) тощо.
Групові спектри піддаються потім груповому перетворенню з носійними Fгр1, Fгр2, ..., Fгрm, так що після об’єднання перетворених групових сигналів утвориться спектр частот N каналів Fгр1 – (FnK + Fmax) ... Fгрm – (Fн1 + Fmin)... (Для визначеності передбачається, що індивідуальне перетворення здійснюється без інверсії, а групове — з інверсією бічних смуг.) Утворені після індивідуального перетворення групи можуть піддаватися багаторазовому перетворенню. У розглянутому випадку загальне число фільтрів дорівнює (N + nгр), а число типів фільтрів скорочується до (K = mnгр), де nгр — число групових щаблів перетворення. Наприклад, для того щоб перетворити спектри сигналів 12 каналів у спектр вище 60 кГц, використовуючи LC-фільтри, необхідно мінімум дворазове перетворення. Число типів фільтрів при використанні тільки індивідуальних ПЧ дорівнює 2 × 12 = 24, а при чотирьох групах по три канали у кожній дорівнює 3 + 4 × 1 = 7. Загальне число фільтрів у першому випадку дорівнює 24, а в другому 3 × 4 + 4 = 16.
Основою аналогових групових сигналів у системах із частотним поділом є первинна 12-канальна група, формована в спектрі 60...108 кГц. Груповий 12-канальний сигнал формується однократним перетворенням (рис. 5.2.6) за допомогою носійних частот 64, 68, 72, ..., 108 кГц. Для зменшення взаємних впливів 12-ти фільтрів, працюючих паралельно, на виході включається компенсуючий контур (КК).
Рис. 5.2.6. Структурна схема (а) і діаграма перетворення спектра (б) при однократному способі формування ПГ
Формування сигналів наступних груп — вторинної (60-канальної), третинної (300-канальної) й ін. — здійснюється шляхом багаторазового групового перетворення.
Таким чином, багаторазове й групове перетворення частоти дозволяє полегшити вимоги до канальних фільтрів, зменшити різнотипність фільтрового й генераторного обладнання систем передачі та значною мірою уніфікувати обладнання різнотипних систем, що різко підвищує їхню економічність.
Розглянуті методи формування групового сигналу використовуються в аналогових системах передачі (K-60П, K-300, K-1920 та ін.). У цих системах дуплексні канали симетричні, тобто ширина смуги частот, займана груповим сигналом, однакова в обох (протилежних) напрямках передачі. Слід зазначити, що дуплексні канали можуть бути асиметричними, тобто групові сигнали різних напрямків передачі можуть займати різну ширину частотного спектра.
Основна перевага систем із частотним ущільненням — економне використання спектра частот.
До недоліків належать:
- наявність частотних перекручень, які вносяться в спектр переданого сигналу канальними фільтрами, що мають нелінійну характеристику загасання й групового часу запізнювання на краях робочого діапазону частот;
- міжканальні впливи, які виникають при перевищенні припустимої потужності сигналу в окремих каналах;
- низька завадостійкість систем передачі через нагромадження перешкод на проміжних підсилювальних пунктах.
Значною мірою цих недоліків позбавлені цифрові сигнали передачі з часовим ущільненням й імпульсно-кодовою модуляцією (ІКМ).
Частотне ущільнення сигналів використовується в аналогових системах радіозв’язку (стільникових, транкінгових й ін.).
У сучасних системах найчастіше використовується частотне ущільнення (FDD) у сполученні з часовим (TDD). При цьому на носійній кожного із частотних каналів здійснюється почергова передача декількох сигналів з часовим або кодовим ущільненням. Таке комбіноване ущільнення використовується в цифрових системах зв’язку з часовим (TDMA) і кодовим (CDMA) доступом.