Телекомунікаційні системи та мережі. Том 1. Структура й основні функції.  /  Зміст  /  Розділ 4. Лінії зв’язку   /  Тема 4.11. Особливості радіоліній, радіорелейних і супутникових ліній зв’язку

Зміст:

4.11.7. Зони бачення для ССЗ

Під час руху супутника орбітою й обертання Землі змінюється як розташування, так і розміри зони бачення. Для супутника на геостаціонарній орбиті зону радіобачення можна вважати постійною. З висоти GEO при мінімальному куті підвищення, що перевищує 5°, Землю видно під кутом φ ∼ 18°. Якщо антена ШСЗ має саме таку ширину головної пелюстки ДС, то така антена називається глобальною. Її коефіцієнт підсилення (G = 4π/φ2) сягає 20 дБ. Для забезпечення глобальної зони покриття (безперервної вздовж екватора без приполярних регіонів) достатньо трьох супутників, які знаходяться на GEO. Для ШСЗ за визначенням висоти орбіти h0 можна розрахувати розмір зони покриття за формулою

(4.11.21)

де ρ — радіус Землі, дорівнює 6 370 км; h0 — висота орбіти.

З використанням третього закону Кеплера можна розрахувати період обертання супутника за круговою орбітою:

(4.11.22)

Унаслідок великих відстаней Земля — Супутник — Земля час проходження сигналів по СЛЗ досить великий

(4.11.23)

і збільшується до краю зони бачення. Мінімальний час запізнювання сигналу буде у разі перебування супутника у зеніті. Якщо взяти до уваги це запізнювання та запізнювання, що має місце при проходженні наземними лініями, то для супутника на геостаціонарній орбіті час запізнювання може перевищувати tc ≥ 250—330 мс.