Телекомунікаційні системи та мережі. Том 1. Структура й основні функції.  /  Зміст  /  Розділ 4. Лінії зв’язку   /  Тема 4.2. Загальні відомості про лінії зв’язку

Зміст:

4.2.1. Загальні відомості про лінії зв’язку

Невід’ємною й однією з найскладніших і витратних складових телекомунікаційних систем є лінії зв’язку (ЛЗ), якими передаються інформаційні сигнали від одного абонента (станції, передавача, регенератора) іншому (станції, приймачу, регенератору) та у зворотному напрямку. Зважаючи на середовище поширення сигналів, лінії зв’язку можна поділити на 3 групи: радіолінії, проводові й оптичні. У радіолініях сигнали передаються у вільному просторі, в проводових лініях — металевими кабелями, хвилеводами, в оптичних лініях — волоконними світловодами або у вільному просторі. Класифікацію цих ЛЗ наведено на рис. 4.2.1.

Рис. 4.2.1. Класифікація ліній зв’язку:
АОК — атмосферний оптичний канал; ВОЛЗ — волоконно-оптична лінія зв’язку

До ліній зв’язку висувають такі вимоги:

  • велика інформаційна ємність (пропускна здатність);
  • мале загасання, завдяки чому забезпечується більша відстань одного інтервалу зв’язку;
  • захищеність лінії від взаємних і зовнішніх електромагнітних впливів;
  • захищеність від механічних пошкоджень і температурних коливань;
  • стабільність електричних параметрів у часі;
  • мінімальні витрати під час будівництва й експлуатації лінії.

У процесі поширення сигналів уздовж ЛЗ внаслідок загасання в ній відбувається поступове зменшення амплітуди сигналу та відповідне спотворення сигналу. В регенераційних пунктах лінії сигнал підсилюється та регенерується. На рис. 4.2.2 наведено структурну схему підсилювальної (регенераційної) ділянки.

Рис. 4.2.2. Структурна схема регенераційної (підсилювальної) ділянки: lб.д. — будівельна довжина кабелю; — кабельна муфта (КМ)

За масштабом застосування лінії зв’язку поділяють на магістральні, зонові та місцеві. Магістральні лінії з’єднують обласні центри між собою; зонові (внутрішньозонові) з’єднують обласні центри з районними центрами та районні центри між собою. До ліній місцевого зв’язку належать лінії міського та сільського зв’язку, зокрема лінії міської телефонної мережі (МТМ). Лінії міського зв’язку в свою чергу поділяють на абонентські та з’єднувальні. Абонентські лінії поєднують станційні прилади з абонентським обладнанням. З’єднувальні лінії поєднують комутаційні системи міської телекомунікаційної мережі, базові станції мобільного зв’язку тощо. В цифровій ієрархії мережі поділяються на локальні (LAN), міські (MAN) і глобальні (WAN).

Лінія зв’язку — кабельна (проводова чи оптоволоконна) або радіолінія — є безперервною за довжиною, спрямовує електромагнітну енергію сигналів у заданому напрямку, тобто має каналізаційні властивості. Ці властивості забезпечуються наявністю межі розподілу середовищ з різними електричними параметрами. В проводових лініях зв’язку електромагнітна енергія спрямовується вздовж провідників, розділених діелектриком, наприклад повітрям, або вздовж лінії розподілу двох діелектриків. У радіолініях і відкритих оптичних лініях енергія сигналів спрямовується радіально від випромінювача (антени передавача) до приймача. Через відкритість сигнали в радіолініях і оптичних лініях визначаються властивостями антен і параметрами середовища. Розглянемо окремо кабельні лінії зв’язку та відкриті радіо- й оптичні лінії.