Телекомунікаційні системи та мережі. Том 1. Структура й основні функції.  /  Зміст  /  Розділ 3. Стандартизація мережних протоколів і телекомунікаційного обладнання   /  Тема 3.3. Еталонна модель взаємодії відкритих систем

Зміст:

3.3.1. Багаторівневий підхід і декомпозиція задачі мережної взаємодії

Організація взаємодії між пристроями мережі є доволі складною задачею. Як відомо, для розв’язання складних задач використовується універсальний прийом — декомпозиція, тобто розбиття однієї задачі на кілька задач-модулів. Декомпозиція полягає в чіткому визначенні функцій кожного модуля (підсистеми), а також порядку їхньої взаємодії (інтерфейсів). У результаті досягається логічне спрощення задачі, а, крім того, з’являється можливість модифікації окремих модулів (підсистем) без зміни іншої частини системи. При декомпозиції часто використовують багаторівневий підхід, який полягає в такому:

  • уся множина модулів, які розв’язують окремі задачі, розбивається на групи й упорядковуються за рівнями, що утворюють відповідну ієрархію;
  • відповідно до принципу ієрархії для кожного проміжного рівня вказуються сусідні (вищі або нижчі) рівні, що безпосередньо примикають до нього (рис. 3.3.1);
  • група модулів, що складають кожний рівень, має бути сформована таким чином, щоб усі модулі цієї групи для виконання своїх завдань зверталися із запитами тільки до модулів сусіднього (нижчого) рівня;
  • з іншого боку, результати роботи всіх модулів, віднесених до певного рівня, можуть бути передані тільки модулям сусіднього (вищого) рівня.

Рис. 3.3.1. Багаторівневий підхід — створення ієрархії задач

Така ієрархічна декомпозиція задачі передбачає чітке визначення функції кожного рівня й інтерфейсів між рівнями. Інтерфейс визначає набір функцій, які нижчий рівень надає вищому. У результаті ієрархічної декомпозиції досягається відносна незалежність рівнів, а отже, можливість їхньої автономної розробки й модифікації. Засоби розв’язання задачі організації мережної взаємодії, звичайно, теж можуть бути подані у вигляді ієрархічно організованої множини модулів. Наприклад, модулям нижчого рівня можна доручити задачі, пов’язані з надійною передачею інформації між двома сусідніми вузлами, а модулям наступного, більш високого рівня — транспортування повідомлень у межах всієї мережі. Очевидно, що остання задача — організація зв’язку двох будь-яких, не обов’язково сусідніх, вузлів — є більш загальною і тому її можна розв’язати за допомогою багаторазових звертань до нижчого рівня.