
Телекомунікаційні системи та мережі. Том 1. Структура й основні функції. / Зміст / Розділ 3. Стандартизація мережних протоколів і телекомунікаційного обладнання / Тема 3.3. Еталонна модель взаємодії відкритих систем
- Розділ 1. Основи побудови телекомунікаційних систем
- Тема 1.1. Місце систем телекомунікацій в інформаційній інфраструктурі сучасного суспільства
- Тема 1.2. Загальна архітектура й завдання телекомунікаційних систем
- Тема 1.3. Класифікація мереж, клієнтів, операторів і послуг зв’язку
- Тема 1.4. Стисла характеристика існуючих телекомунікаційних технологій
- Тема 1.5. Вимоги до сучасних і перспективних ТКС
- Тема 1.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 2. Мережі зв’язку наступного покоління: архітектура, основні характеристики й послуги
- Тема 2.1. Визначення й характеристика основних можливостей NGN
- Тема 2.2. Інфокомунікаційні послуги. Особливості послуг зв’язку наступного покоління
- Тема 2.3. Багаторівнева архітектура й функціональний склад NGN
- Тема 2.4. Перспективи концепції NGN
- Тема 2.5. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 4. Лінії зв’язку
- Тема 4.1. Фізичні параметри середовищ поширення електромагнітних хвиль
- Тема 4.2. Загальні відомості про лінії зв’язку
- Тема 4.3. Основні властивості кабельних ліній зв’язку
- Тема 4.4. Металеві лінії зв’язку
- Тема 4.5. Теорія волоконних світловодів
- Тема 4.6. Властивості неоднорідних ліній
- Тема 4.7. Конструкції кабелів зв’язку
- Тема 4.8. Електромагнітні впливи в лініях зв’язку
- Тема 4.9. Структуровані кабельні системи
- Тема 4.10. Атмосферний лазерний зв’язок
- Тема 4.11. Особливості радіоліній, радіорелейних і супутникових ліній зв’язку
- 4.11.1. Загальні принципи побудови радіоліній зв’язку
- 4.11.2. Поширення радіохвиль у радіолініях зв’язку
- 4.11.3. Особливості поширення радіохвиль у радіорелейних лініях зв’язку
- 4.11.4. Особливості поширення радіохвиль у супутникових лініях зв’язку
- 4.11.5. Особливості побудови радіоліній зв’язку
- 4.11.6. Загальні характеристики побудови супутникових ліній зв’язку
- 4.11.7. Зони бачення для ССЗ
- 4.11.8. Статистична структура сигналів СЛЗ
- 4.11.9. Основні складові систем супутникового зв’язку
- 4.11.10. Методи організації супутникового зв’язку
- 4.11.11. Обґрунтування щодо вибору параметрів апаратури при проектуванні радіорелейних ліній
- 4.11.12. Вибір енергетичних характеристик радіорелейних ліній
- 4.11.13. Стійкість функціонування радіорелейних ліній
- Тема 4.12. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 5. Способи формування групових сигналів
- Тема 5.1. Стисла характеристика способів формування групових сигналів
- Тема 5.2. Способи формування аналогових групових сигналів
- Тема 5.3. Способи формування цифрових групових сигналів
- Тема 5.4. Об’єднання синхронних цифрових потоків
- Тема 5.5. Об’єднання асинхронних цифрових потоків
- Тема 5.6. Об’єднання низькошвидкісних потоків
- Тема 5.7. Кодове ущільнення сигналів
- Тема 5.8. Види сигналів у системах з кодовим поділом
- Тема 5.9. Технологія спектрального ущільнення
- Тема 5.10. Формування групового сигналу з використанням IP-технологій
- Тема 5.11. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 6. Методи доступу
- Тема 6.1. Загальна характеристика методів доступу
- Тема 6.2. Методи вирішення конфліктів в алгоритмах доступу
- Тема 6.3. Моделі й архітектура мережі доступу
- Тема 6.4. Оптичні технології в мережах доступу
- Тема 6.5. Методи використання фізичних ресурсів у мережах доступу
- Тема 6.6. Особливості використання просторово-поляризаційних параметрів при радіодоступі
- Тема 6.7. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 7. Методи розподілу інформації
- Тема 7.1. Загальні положення
- Тема 7.2. Системи розподілу в мережах наступного покоління
- Тема 7.3. Системи комутації каналів
- 7.3.1. Вимоги до систем комутації ISDN
- 7.3.2. Структура вузла комутації каналів ISDN
- 7.3.3. Принцип роботи цифрового комутаційного поля типа ПВП
- 7.3.4. Загальні вимоги до комутаційних систем у Ш-ЦМІО
- 7.3.5. Вибір комутаційної технології для Ш-ЦМІО
- 7.3.6. Системи комутації для АТМ
- 7.3.7. Архітектура й характеристики комутаційних систем на базі швидкої комутації пакетів (ШКП)
- Тема 7.4. Комутаційні системи в NGN
- Тема 7.5. Системи комутації Ш-ЦМІО на базі асинхронного режиму доставки (АТМ)
- Тема 7.6. Пропускна здатність систем розподілу інформації
- 7.6.1. Основні положення пропускної здатності систем розподілу інформації
- 7.6.2. Пропускна здатність повнодоступного пучка із втратами найпростішого потоку викликів
- 7.6.3. Пропускна здатність повнодоступного пучка із втратами примітивного потоку викликів (потоку ВОКД)
- 7.6.4. Розрахунок імовірності умовних втрат і середнього часу очікування при випадковій тривалості обслуговування
- 7.6.5. Потік з повторними викликами
- Тема 7.7. Способи розподілу навантаження в мережах зв’язку
- Тема 7.8. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 8. Системи синхронізації
- Тема 8.1. Види синхронізації, їхня роль, місце й завдання у сучасних цифрових системах зв’язку
- Тема 8.2. Фазова (частотна) синхронізація
- Тема 8.3. Тактова (символьна) синхронізація
- Тема 8.4. Джитер і вандер цифрових сигналів
- Тема 8.5. Циклова (кадрова) синхронізація
- Тема 8.6. Мережна синхронізація цифрового зв’язку
- Тема 8.7. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 9. Системи сигналізації
- Тема 9.1. Види і склад сигналів
- Тема 9.2. Класифікація протоколів сигналізації
- Тема 9.3. Внутрішньосистемна сигналізація в ЦСК
- Тема 9.4. Особливості сигналізації в стиках V.5
- Тема 9.5. Абонентська сигналізація
- Тема 9.6. Обладнання сигналізації сучасних ЦСК
- Тема 9.7. Специфічні особливості українських систем сигналізації
- Тема 9.8. Методологія специфікації та опису систем сигналізації
- Тема 9.9. Цифрова багаточастотна сигналізація R2D
- Тема 9.10. Загальноканальна система сигналізації № 7
- Тема 9.11. Сигналізація DSS1
- Тема 9.12. Сигналізація на корпоративних мережах
- Тема 9.13. Сигналізація на мережах з комутацією пакетів
- Тема 9.14. Сигналізація на мережі B-ISDN/ATM
- Тема 9.15. Сигналізація в мережі ІР-телефонії
- Тема 9.16. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 10. Технології та протоколи управління в ТКС
- Тема 10.1. Зміст задач управління в мережах наступного покоління
- Тема 10.2. Підсистема управління послугами
- Тема 10.3. Підсистема контролю й управління мережею
- Тема 10.4. Підсистема мережного управління на рівнях транспорту й доступу
- 10.4.1. Базова архітектура управління на рівнях транспорту й доступу ТКС
- 10.4.2. Класифікація й маркування пакетів трафіка
- 10.4.3. Управління інтенсивністю трафіка
- 10.4.4. Управління чергами на мережних вузлах
- 10.4.5. Маршрутизація: мета, основні задачі й протоколи
- 10.4.6. Сигнальні протоколи резервування мережних ресурсів
- 10.4.7. Функції управління канального рівня щодо забезпечення QoS
- 10.4.8. Рівні якості обслуговування й відповідні їм моделі обслуговування
- Тема 10.5. Перспективи розвитку технологій мережного управління
- Тема 10.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 11. Конвергенція в телекомунікаційних системах
- Тема 11.1. Конвергенція в ТКС: історія, мета та задачі
- Тема 11.2. Види конвергенції
- Тема 11.3. Приклади рішень щодо конвергенції в системах телекомунікацій
- Тема 11.4. Якість конвергентних послуг
- Тема 11.5. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 12. Методи забезпечення інформаційної безпеки об’єктів телекомунікаційної системи
- Тема 12.1. Основні терміни та поняття у сфері інформаційної безпеки
- Тема 12.2. Основні підходи до забезпечення інформаційної безпеки
- Тема 12.3. Криптографічний захист інформації
- Тема 12.4. Використання механізму електронного цифрового підпису
- Тема 12.5. Технічний захист інформації
- Тема 12.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 13. Електроживлення телекомунікаційних систем зв’язку
- Тема 13.1. Загальні положення
- Тема 13.2. Системи електроживлення підприємств електрозв’язку
- Тема 13.3. Типове обладнання електроустановок підприємств електрозв’язку
- Тема 13.4. Дистанційне електроживлення
- Тема 13.5. Джерела безперебійного живлення (ДБЖ)
- Тема 13.6. Електромагнітна сумісність джерел електроживлення
- Тема 13.7. Перспективи розвитку електроживлення ТКС
- Тема 13.8. Контрольні запитання та завдання
3.3.5. Канальний рівень. Функції та приклади протоколів
Канальний рівень (Data link layer) визначає правила доступу до фізичного середовища й управляє передачею інформації по каналу, здійснюючи формування сигналу про початок передачі й організовуючи початок і власне передачу інформації зі створенням сигналу закінчення передачі й наступним переведенням каналу в пасивний стан. У процесі передачі виконується перевірка прийнятої інформації та виправлення виникаючих помилок, відключення каналу при виникненні несправності, а також формування повідомлень про виникнення неусувних помилок для вищого рівня з відновленням передачі по закінченні ремонту техніки. У деяких випадках цей рівень здійснює спостереження за швидкістю обміну і закінченням інформаційних блоків, а також управляє фізичним ланцюгом при його мультиплексорному використанні.
На фізичному рівні пересилаються біти і при цьому не враховується, що фізичне середовище передачі може бути зайняте. Тому одним із завдань канального рівня є перевірка доступності середовища передачі. Інша задача канального рівня — реалізація механізмів виявлення й корекції помилок. Для цього на канальному рівні біти групуються в набори, що називаються кадрами (frames). Канальний рівень забезпечує коректність передачі кожного кадру, розміщаючи спеціальну послідовність бітів на початок і в кінець кожного кадру, для його виділення, а також обчислює контрольну суму, обробляючи всі байти кадру певним способом, і додає контрольну суму до кадру. Коли кадр надходить з мережі, отримувач знову обчислює контрольну суму отриманих даних і порівнює результат із контрольною сумою з кадру. Якщо вони збігаються, кадр вважається правильним і приймається. Якщо ж контрольні суми не збігаються, то фіксується помилка. Канальний рівень може не тільки виявляти помилки, але й виправляти їх за рахунок повторної передачі пошкоджених кадрів. Необхідно відзначити, що функція виправлення помилок для канального рівня не є обов’язковою, тому в деяких протоколах цього рівня вона відсутня, наприклад в Ethernet і Frame Relay.
Таким чином, канальний рівень забезпечує створення, передачу та прийом інформаційних блоків, перетворюючи послідовність бітових потоків у набори бітів, що називаються кадрами даних, обслуговуючи запити мережного рівня і використовуючи для передачі та прийому кадрів сервіс фізичного рівня. Спочатку цей рівень був створений як функціонально єдиний рівень, що розв’язує завдання:
- при передачі — власне передачі кадру даних з мережного рівня на фізичний рівень і забезпечення безпомилкової передачі по фізичному рівню кадрів з однієї системи на іншу;
- при прийомі — перерозподілу незмонтованих бітів з фізичного рівня в кадри для більш високих рівнів.
Згодом виникла необхідність розподілу канального рівня на два підрівні — рівень управління логічним зв’язком (Logical Link Control, LLC) і рівень управління доступом до фізичного середовища (Media Access Control, MAC).
Підрівень MAC працює з фізичними адресами, які називаються MAC-адресами. У мережах Ethernet і Token Ring MAC-адреси являють собою шістнадцяткові числа, записані в мікросхему мережного адаптера. MAC-адреса мережі Ethernet (іноді його називають адресою Ethernet) — це 12 шістнадцяткових цифр, кожна пара з яких відділена двокрапкою. Ці 12 шістнадцяткових цифр представляють число довжиною 48 бітів (або 6 байтів). Перші 3 байти містять код виробника, що присвоюється організацією IEEE. Останні 3 байти присвоюються виробником. MAC-адресу, або фізичну адресу, іноді називають адресою пристрою. Логічна адреса присвоюється програмним забезпеченням, змінити його дуже просто. Обидві адреси служать для ідентифікації вузла або комп’ютера в мережі.
На підрівні LLC визначається логічна топологія мережі. Вона може не збігатися з фізичною топологією. Підрівень LLC відповідає за зв’язок (або інтерфейс) між підрівнем MAC і розташованим вище мережним рівнем, перетворюючи біти і байти, отримані з рівня MAC, у формат, необхідний мережним пристроям.
Функції канального рівня, як правило, реалізуються програмно-апаратно.
У локальних мережах протоколи канального рівня підтримуються мостами, комутаторами і маршрутизаторами. У комп’ютерах функції канального рівня реалізуються спільними зусиллями мережних адаптерів і їхніх драйверів. У протоколах канального рівня, що використовуються у локальних мережах, закладено певну структуру зв’язків між вузлами і способи їх адресації. Хоча канальний рівень і забезпечує доставку кадру між будь-якими двома вузлами локальної мережі, він це робить тільки в мережі з певною топологією зв’язків, саме тією топологією, для якої він був розроблений. До таких типових топологій, що підтримуються протоколами канального рівня локальних мереж, належать «загальна шина», «кільце» і «зірка» (рис. 1.3.1—1.3.3), а також структури, отримані з них за допомогою мостів і комутаторів. У всіх цих конфігураціях адреса призначення має локальне значення для даної мережі і не змінюється при проходженні кадру від вузла-джерела до вузла-призначення. Можливість передавати дані між локальними мережами різних технологій пов’язана з тим, що в цих технологіях використовуються адреси однакового формату, до того ж виробники мережних адаптерів забезпечують унікальність адрес незалежно від технології.
У територіально-розподілених мережах, тобто мережах рівня WAN, які рідко мають регулярну топологію, канальний рівень часто забезпечує обмін повідомленнями тільки між двома сусідніми вузлами, з’єднаними індивідуальною лінією зв’язку. Прикладами протоколів «точка — точка» (як часто називають такі протоколи) можуть служити широко відомі протоколи канального рівня PPP і LAP-B, відповідальні за доставку кадру безпосередньому вузлу-сусідові. Адреса в цьому разі не має принципового значення, а на перший план виходить здатність протоколу відновлювати спотворені і втрачені кадри, оскільки погана якість територіальних каналів, особливо комутованих телефонних каналів, часто вимагає виконання подібних дій.
Якщо ж названі вище умови не дотримуються, наприклад зв’язок між сегментами Ethernet має петлеподібну структуру, або поєднувані мережі використовують різні способи адресації, як у мережах Ethernet і X.25, то протокол канального рівня не може поодинці впоратися із завданням передачі кадру між вузлами і вимагає допомоги протоколу мережного рівня. Саме так організовані мережі X.25. Таким чином, коли в мережах рівня WAN функції канального рівня в чистому вигляді виділити важко, то вони поєднуються з функціями мережного рівня в тому самому протоколі. Прикладами такого підходу можуть служити протоколи технологій ATM і Frame Relay.
На канальному рівні використовуються такі протоколи, як широко відомий для послідовних з’єднань протокол ISO High-level DataLink Conrol (HDLC), протоколи ITU-T Link Access Procedures Balanced (LAPB), Link Access Procedures on the D-channel (LAPD) і Link Access Procedures to Frame Mode Bearer Services (LAPF), протоколи IEEE 802.2 LLC (тип I і тип II), що забезпечує MAC для середовищ локальних мереж 802.Х, а також протоколи Ethernet, Token ring, FDDI, 100 VG-AnyLAN, X.25 і FR.
У цілому канальний рівень надає досить потужний і закінчений набір функцій з пересилання повідомлень між вузлами мережі, допускаючи в деяких випадках роботу поверх нього безпосередньо протоколів прикладного рівня або аплікацій без залучення протоколів мережного і транспортного рівнів. Проте для забезпечення якісного транспортування повідомлень у мережах будь-яких топологій і технологій функцій канального рівня недостатньо. Для цього слід використовувати в рамках моделі OSI такі два рівні моделі, як мережний і транспортний.