
Телекомунікаційні системи та мережі. Том 1. Структура й основні функції. / Зміст / Розділ 3. Стандартизація мережних протоколів і телекомунікаційного обладнання / Тема 3.3. Еталонна модель взаємодії відкритих систем
- Розділ 1. Основи побудови телекомунікаційних систем
- Тема 1.1. Місце систем телекомунікацій в інформаційній інфраструктурі сучасного суспільства
- Тема 1.2. Загальна архітектура й завдання телекомунікаційних систем
- Тема 1.3. Класифікація мереж, клієнтів, операторів і послуг зв’язку
- Тема 1.4. Стисла характеристика існуючих телекомунікаційних технологій
- Тема 1.5. Вимоги до сучасних і перспективних ТКС
- Тема 1.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 2. Мережі зв’язку наступного покоління: архітектура, основні характеристики й послуги
- Тема 2.1. Визначення й характеристика основних можливостей NGN
- Тема 2.2. Інфокомунікаційні послуги. Особливості послуг зв’язку наступного покоління
- Тема 2.3. Багаторівнева архітектура й функціональний склад NGN
- Тема 2.4. Перспективи концепції NGN
- Тема 2.5. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 4. Лінії зв’язку
- Тема 4.1. Фізичні параметри середовищ поширення електромагнітних хвиль
- Тема 4.2. Загальні відомості про лінії зв’язку
- Тема 4.3. Основні властивості кабельних ліній зв’язку
- Тема 4.4. Металеві лінії зв’язку
- Тема 4.5. Теорія волоконних світловодів
- Тема 4.6. Властивості неоднорідних ліній
- Тема 4.7. Конструкції кабелів зв’язку
- Тема 4.8. Електромагнітні впливи в лініях зв’язку
- Тема 4.9. Структуровані кабельні системи
- Тема 4.10. Атмосферний лазерний зв’язок
- Тема 4.11. Особливості радіоліній, радіорелейних і супутникових ліній зв’язку
- 4.11.1. Загальні принципи побудови радіоліній зв’язку
- 4.11.2. Поширення радіохвиль у радіолініях зв’язку
- 4.11.3. Особливості поширення радіохвиль у радіорелейних лініях зв’язку
- 4.11.4. Особливості поширення радіохвиль у супутникових лініях зв’язку
- 4.11.5. Особливості побудови радіоліній зв’язку
- 4.11.6. Загальні характеристики побудови супутникових ліній зв’язку
- 4.11.7. Зони бачення для ССЗ
- 4.11.8. Статистична структура сигналів СЛЗ
- 4.11.9. Основні складові систем супутникового зв’язку
- 4.11.10. Методи організації супутникового зв’язку
- 4.11.11. Обґрунтування щодо вибору параметрів апаратури при проектуванні радіорелейних ліній
- 4.11.12. Вибір енергетичних характеристик радіорелейних ліній
- 4.11.13. Стійкість функціонування радіорелейних ліній
- Тема 4.12. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 5. Способи формування групових сигналів
- Тема 5.1. Стисла характеристика способів формування групових сигналів
- Тема 5.2. Способи формування аналогових групових сигналів
- Тема 5.3. Способи формування цифрових групових сигналів
- Тема 5.4. Об’єднання синхронних цифрових потоків
- Тема 5.5. Об’єднання асинхронних цифрових потоків
- Тема 5.6. Об’єднання низькошвидкісних потоків
- Тема 5.7. Кодове ущільнення сигналів
- Тема 5.8. Види сигналів у системах з кодовим поділом
- Тема 5.9. Технологія спектрального ущільнення
- Тема 5.10. Формування групового сигналу з використанням IP-технологій
- Тема 5.11. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 6. Методи доступу
- Тема 6.1. Загальна характеристика методів доступу
- Тема 6.2. Методи вирішення конфліктів в алгоритмах доступу
- Тема 6.3. Моделі й архітектура мережі доступу
- Тема 6.4. Оптичні технології в мережах доступу
- Тема 6.5. Методи використання фізичних ресурсів у мережах доступу
- Тема 6.6. Особливості використання просторово-поляризаційних параметрів при радіодоступі
- Тема 6.7. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 7. Методи розподілу інформації
- Тема 7.1. Загальні положення
- Тема 7.2. Системи розподілу в мережах наступного покоління
- Тема 7.3. Системи комутації каналів
- 7.3.1. Вимоги до систем комутації ISDN
- 7.3.2. Структура вузла комутації каналів ISDN
- 7.3.3. Принцип роботи цифрового комутаційного поля типа ПВП
- 7.3.4. Загальні вимоги до комутаційних систем у Ш-ЦМІО
- 7.3.5. Вибір комутаційної технології для Ш-ЦМІО
- 7.3.6. Системи комутації для АТМ
- 7.3.7. Архітектура й характеристики комутаційних систем на базі швидкої комутації пакетів (ШКП)
- Тема 7.4. Комутаційні системи в NGN
- Тема 7.5. Системи комутації Ш-ЦМІО на базі асинхронного режиму доставки (АТМ)
- Тема 7.6. Пропускна здатність систем розподілу інформації
- 7.6.1. Основні положення пропускної здатності систем розподілу інформації
- 7.6.2. Пропускна здатність повнодоступного пучка із втратами найпростішого потоку викликів
- 7.6.3. Пропускна здатність повнодоступного пучка із втратами примітивного потоку викликів (потоку ВОКД)
- 7.6.4. Розрахунок імовірності умовних втрат і середнього часу очікування при випадковій тривалості обслуговування
- 7.6.5. Потік з повторними викликами
- Тема 7.7. Способи розподілу навантаження в мережах зв’язку
- Тема 7.8. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 8. Системи синхронізації
- Тема 8.1. Види синхронізації, їхня роль, місце й завдання у сучасних цифрових системах зв’язку
- Тема 8.2. Фазова (частотна) синхронізація
- Тема 8.3. Тактова (символьна) синхронізація
- Тема 8.4. Джитер і вандер цифрових сигналів
- Тема 8.5. Циклова (кадрова) синхронізація
- Тема 8.6. Мережна синхронізація цифрового зв’язку
- Тема 8.7. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 9. Системи сигналізації
- Тема 9.1. Види і склад сигналів
- Тема 9.2. Класифікація протоколів сигналізації
- Тема 9.3. Внутрішньосистемна сигналізація в ЦСК
- Тема 9.4. Особливості сигналізації в стиках V.5
- Тема 9.5. Абонентська сигналізація
- Тема 9.6. Обладнання сигналізації сучасних ЦСК
- Тема 9.7. Специфічні особливості українських систем сигналізації
- Тема 9.8. Методологія специфікації та опису систем сигналізації
- Тема 9.9. Цифрова багаточастотна сигналізація R2D
- Тема 9.10. Загальноканальна система сигналізації № 7
- Тема 9.11. Сигналізація DSS1
- Тема 9.12. Сигналізація на корпоративних мережах
- Тема 9.13. Сигналізація на мережах з комутацією пакетів
- Тема 9.14. Сигналізація на мережі B-ISDN/ATM
- Тема 9.15. Сигналізація в мережі ІР-телефонії
- Тема 9.16. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 10. Технології та протоколи управління в ТКС
- Тема 10.1. Зміст задач управління в мережах наступного покоління
- Тема 10.2. Підсистема управління послугами
- Тема 10.3. Підсистема контролю й управління мережею
- Тема 10.4. Підсистема мережного управління на рівнях транспорту й доступу
- 10.4.1. Базова архітектура управління на рівнях транспорту й доступу ТКС
- 10.4.2. Класифікація й маркування пакетів трафіка
- 10.4.3. Управління інтенсивністю трафіка
- 10.4.4. Управління чергами на мережних вузлах
- 10.4.5. Маршрутизація: мета, основні задачі й протоколи
- 10.4.6. Сигнальні протоколи резервування мережних ресурсів
- 10.4.7. Функції управління канального рівня щодо забезпечення QoS
- 10.4.8. Рівні якості обслуговування й відповідні їм моделі обслуговування
- Тема 10.5. Перспективи розвитку технологій мережного управління
- Тема 10.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 11. Конвергенція в телекомунікаційних системах
- Тема 11.1. Конвергенція в ТКС: історія, мета та задачі
- Тема 11.2. Види конвергенції
- Тема 11.3. Приклади рішень щодо конвергенції в системах телекомунікацій
- Тема 11.4. Якість конвергентних послуг
- Тема 11.5. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 12. Методи забезпечення інформаційної безпеки об’єктів телекомунікаційної системи
- Тема 12.1. Основні терміни та поняття у сфері інформаційної безпеки
- Тема 12.2. Основні підходи до забезпечення інформаційної безпеки
- Тема 12.3. Криптографічний захист інформації
- Тема 12.4. Використання механізму електронного цифрового підпису
- Тема 12.5. Технічний захист інформації
- Тема 12.6. Контрольні запитання та завдання
- Розділ 13. Електроживлення телекомунікаційних систем зв’язку
- Тема 13.1. Загальні положення
- Тема 13.2. Системи електроживлення підприємств електрозв’язку
- Тема 13.3. Типове обладнання електроустановок підприємств електрозв’язку
- Тема 13.4. Дистанційне електроживлення
- Тема 13.5. Джерела безперебійного живлення (ДБЖ)
- Тема 13.6. Електромагнітна сумісність джерел електроживлення
- Тема 13.7. Перспективи розвитку електроживлення ТКС
- Тема 13.8. Контрольні запитання та завдання
3.3.7. Транспортний рівень. Функції та приклади протоколів
Транспортний рівень (Transport layer) призначений для управління наскрізним транспортуванням повідомлень від вузла-відправника до вузла-одержувача з метою оптимізації використання засобів зв’язку, вибору виду і якості обслуговування процесу, а також забезпечення цілісності інформації, якщо її не забезпечують нижні рівні ЕМВВС. Інакше кажучи, на цьому рівні створюється віртуальний канал між двома точками мережі з вибором режиму передачі — комутація каналів, пакетів, повідомлень, а також формується стандартне транспортне повідомлення, що складається з інформації, яка передається, і сформованих ідентифікаторів початку та кінця повідомлення, що забезпечують передачу інформації від системи-відправника до системи-одержувача.
З метою вибору оптимального набору транспортних послуг стандартним протоколом визначено три типи (за частотою помилок і припустимої інтенсивності збоїв) мережних з’єднань і п’ять класів (за кількістю і якістю запитуваної послуги) транспортного протоколу, причому для підвищення надійності мережного з’єднання в цих класах протоколів передбачені п’ять груп спеціальних керуючих процедур, які називаються примітивами. Ці види сервісу відрізняються якістю послуг, що надаються: терміновістю, можливістю відновлення перерваного зв’язку, наявністю засобів мультиплексування декількох з’єднань між різними прикладними протоколами через загальний транспортний протокол, а головне — здатністю до виявлення та виправлення помилок передачі, таких як спотворення, втрата і дублювання пакетів.
Вибір класу сервісу транспортного рівня визначається, з одного боку, тим, у якому ступені завдання забезпечення надійності розв’язується самими аплікаціями і протоколами більш високих, ніж транспортний, рівнів, а з іншого боку, залежить від того, наскільки надійною є система транспортування даних у мережі, що забезпечується рівнями, розташованими нижче транспортного — мережним, канальним і фізичним. Так, наприклад, якщо якість каналів зв’язку дуже висока, і ймовірність наявності помилок, не виявлених протоколами більш низьких рівнів, невелика, слід скористатися одним з полегшених сервісів транспортного рівня, не обтяжених численними перевірками, квитуванням та іншими прийомами підвищення надійності. Якщо ж транспортні засоби нижніх рівнів ненадійні, то доцільно звернутися до найрозвиненішого сервісу транспортного рівня, що працює, використовуючи максимум засобів для виявлення й усунення помилок, — за допомогою попереднього встановлення логічного з’єднання, відстеження доставки повідомлень за контрольними сумами і циклічній нумерації пакетів, встановлення тайм-аутів доставки тощо.
У той же час уся множина транспортних послуг поділяється на послуги, необхідні для управління з’єднанням, і послуги, необхідні для передачі інформації. При цьому якщо перший вид послуг включає послуги, необхідні для створення логічного з’єднання, завершення сеансу зв’язку й роз’єднання, то другий вид служить для забезпечення вимог абонентів до якості обслуговування і режиму передачі інформації.
Параметри якості обслуговування визначають вимоги абонентів до пропускної здатності, затримки при передачі, надійності, а також пріоритетності того чи іншого з’єднання стосовно до інших з’єднань. Ці параметри передаються в інформаційному блоці транспортного протоколу «запит з’єднання» і приймаються на стороні одержувача як рівноправний транспортний об’єкт, будучи складовою частиною процесу «переговорів». Вони використовуються транспортним протоколом для визначення необхідних мережних послуг (типу мережного з’єднання), вибору одного з п’яти класів транспортних послуг і вибору якості обслуговування, параметри якого передаються мережним послугам. При передачі вимог абонента вони включають:
- для пропускної здатності — її середнє і максимальне значення для кожного напряму передачі;
- для надійності передачі — значення прийнятної частоти невиявлених помилок, включаючи помилки, що виникають за рахунок спотворення, дублювання і втрати інформації, встановлення пріоритету яких впливає на тип застосовуваної стратегії передачі й розподіл ресурсів з’єднання.
Тут слід зазначити, що підвищення якості обслуговування транспортним протоколом не допускається, а рівень транспортної послуги, що задається користувачем, при організації транспортного з’єднання постачальником послуги може бути тільки знижений. Тому для відмови від з’єднання або його однобічного завершення використовується послуга звільнення транспортного з’єднання. Тому основним завданням, що розв’язується на транспортному рівні, є організація режиму обміну і забезпечення необхідного рівня послуг, зокрема, надійної передачі повідомлень (інформаційного блоку транспортного протоколу), за рахунок використання ефективних процедур виявлення збоїв. Окрім того, транспортний рівень відповідає за забезпечення доставки інформації з необхідною якістю між будь-якими вузлами мережі і реалізує такі функції:
- розбивка повідомлення сеансового рівня на пакети, їхня нумерація;
- буферизація прийнятих пакетів;
- впорядковування пакетів, що прибувають;
- адресація прикладних процесів;
- управління потоком.
Як правило, всі протоколи, починаючи з транспортного рівня і вище, реалізуються програмними засобами кінцевих вузлів мережі — компонентами їх мережних операційних систем. Найпоширенішими протоколами транспортного рівня є протоколи TCP і UDP (управління передачею) стека TCP/IP, NCP (Netware Core Protocol), SPX (упорядкований обмін пакетами) стека Novell, ТР4 (протокол передачі класу 4) тощо.
Протоколи чотирьох нижніх рівнів узагальнено називають мережним транспортом або транспортною підсистемою, оскільки вони повністю розв’язують завдання транспортування повідомлень із заданим рівнем якості в об’єднаних мережах з довільною топологією і різними технологіями. Інші три верхніх рівні розв’язують завдання надання прикладних сервісів на підставі наявної транспортної підсистеми.