Усю множину клієнтів — споживачів інфокомунікаційних послуг — можна поділити на два великі групи:

• масові індивідуальні клієнти;
• корпоративні клієнти.

Масові індивідуальні клієнти

У першому випадку місцем споживання послуг є квартира або приватний будинок, а клієнтами — мешканці цієї квартири, яким потрібні, перш за все, базові послуги — телефонний зв’язок, телебачення, радіо і (поки що не всім) вихід в Інтернет.

Для масових клієнтів дуже важлива економічність послуги — низька місячна плата, можливість використання стандартних термінальних пристроїв (телефонні апарати, телевізійні приймачі, персональні комп’ютери), а також наявної у квартирі проводки у вигляді телефонної пари і телевізійного коаксіального кабелю. Складні у використанні й коштовні термінальні пристрої, такі як, наприклад, телевізори, що включають в себе мінікомп’ютер, або IP-телефони навряд чи стануть масовими доти, доки не наблизяться за вартістю до звичного телевізора або телефону і не підтримуватимуть простий призначений для користувача інтерфейс, який не вимагає для освоєння прослуховування спеціальних курсів.

Прокладена в будинках проводка — це серйозне обмеження для надання послуг доступу до Інтернету і нових послуг мереж зв’язку, оскільки вона не розрахована на передавання даних, а підведення до кожного будинку нового якісного кабелю, наприклад, волоконно-оптичного, обійдеться недешево. Тому доступ до Інтернету частіше за все здійснюється за допомогою низькошвидкісного модемного з’єднання за телефонною мережею. Проте поступово розвиваються нові технології — так звані технології цифрових абонентських ліній, що дозволяють передавати за існуючою телефонною проводкою дані з набагато вищою швидкістю, ніж звичайні модеми.

Корпоративні клієнти

Корпоративні клієнти — це підприємства й організації різного профілю. Невеликі підприємства за набором основних замовлених послуг не дуже відрізняються від масових клієнтів — це та сама базова телефонія і телебачення, тільки телефонних номерів такому підприємству може знадобитися не один, а два—три, та й потреби в передачі даних зводяться до стандартного модемного доступу до Інтернету.

Великі ж підприємства, які складаються з декількох територіально разнесених відділень і філіалів, а також ті, які мають співробітників, що часто працюють удома, потребують розширеного набору послуг. Насамперед, такою послугою є віртуальна приватна мережа (Virtual Private Network, VPN), коли оператор зв’язку створює для підприємства ілюзію того, що всі його відділення і філіали з’єднані приватною, тобто повністю належною і керованою підприємством-клієнтом мережею, тоді як насправді при цьому використовується мережа оператора, тобто загальнодоступна мережа, яка одночасно передає дані багатьох клієнтів. Послуги VPN можуть надаватися як для телефонії (наприклад, корпоративні користувачі дзвонять за скороченими внутрішніми номерами), так і для мереж передачі даних.

Останнім часом корпоративні клієнти все частіше користуються не тільки комунікаційними, але й інформаційними послугами операторів, наприклад, переносять власні веб-сайти і бази даних на територію оператора, доручаючи останньому підтримувати їх роботу і забезпечувати швидкий доступ до них для співробітників підприємства і, можливо, інших користувачів мережі оператора.

Крупні корпоративні клієнти вимагають розширеного набору послуг і згодні платити за нього більше, ніж за стандартний, якщо послуги надаються з високим рівнем якості. Тому оператор може взятися за прокладання нової фізичної лінії зв’язку до приміщення такого клієнта й установку складних комунікаційних пристроїв.

Одні оператори надають послуги як масовим, так і корпоративним клієнтам, інші спеціалізуються лише на одній категорії споживачів.