Біологія. 10 клас  /  Зміст  /  Розділ 2. Клітинний рівень організації життя  /  Тема 2.3. Клітина як цілісна система

Зміст:
  • Розділ 2. Клітинний рівень організації життя
    • Тема 2.3. Клітина як цілісна система
      • § 24. Мітоз
      • § 25. Хромосоми на різних стадіях клітинного циклу
      • § 26. Мейоз
      • § 27. Сучасна клітинна теорія. Сучасні цитотехнології
  • Тестування

§ 24. Мітоз

§ 24. Мітоз

24.1. Поділ клітин

Поділ клітин — одна з найважливіших властивостей живих організмів, які мають клітинну будову. Саме завдяки поділу відбувається ріст та розвиток багатоклітинних організмів, регенерація (відновлення клітин, тканин і навіть органів, утрачених у процесі життєдіяльності) і репродукція. Розрізняють непрямий поділ (мітоз), прямий поділ (амітоз), ендорепродукцію.

Коли йдеться про одну клітину, то її життя виглядає так: утворення молодої клітини в результаті поділу материнської клітини, ріст, розвиток і знову поділ. Дочірні клітини ростуть і розвиваються до наступного поділу. Такий процес нагадує шлях по колу або цикл, який повторюється до загибелі клітини. Клітини мають неоднакову здатність до поділу. Є такі, що постійно діляться (клітини базального шару епідерміса, кровотворні клітини червоного кісткового мозку); а деякі клітини в процесі еволюції втратили здатність ділитися (зернисті лейкоцити крові, остеоцити кісткової тканини тощо). Їхнє життя триває від поділу до загибелі. Таким чином, клітинний цикл — це період життя клітини від одного поділу до наступного або від поділу до загибелі.

Тривалість клітинного циклу у різних організмів неоднакова: у бактерій за оптимальних умов вона становить усього 20–30 хвилин, у клітин еукаріотів — 10—80 годин і більше (наприклад, інфузорія-туфелька ділиться кожні 10—20 годин). У клітинному циклі можна виділити два основних етапи — мітоз та інтерфазу.

Інтерфаза (від лат. інтер — між і грец. фазіс — поява) — це період між двома послідовними поділами клітини або від завершення останнього поділу до загибелі клітини. В інтерфазі клітина росте, синтезує органічні сполуки та запасає енергію у вигляді макроергічних сполук та готується до поділу. Інтерфаза триває довше, ніж мітоз, до 90 % часу всього клітинного циклу.

В інтерфазі розрізняють три послідовні періоди: пресинтетичний, синтетичний і постсинтетичний. У пресинтетичному періоді відбувається активний синтез білків.

Інтенсивно процеси біосинтезу відбуваються на синтетичному етапі. У цей час подвоюються молекули ДНК, хроматиди, центріолі, також синтезується білки, поділяються мітохондрії та пластиди тощо.

Молекули ДНК перебувають у хромосомах у деспіралізованому (розкрученому) стані і спрямовують синтетичні реакції в клітині. Під час реплікації подвійний ланцюг ДНК під впливом спеціального ферменту поступово розкручується на два одинарні, і до кожного з них за принципом комплементарності відразу ж приєднуються вільні нуклеотиди.

Реплікація молекул ДНК забезпечує подвоєння числа хромосом, тобто кожна із гомологічних хромосом складається з двох хроматид, двох ідентичних молекул ДНК. У подальшому одна потрапляє в одну дочірню клітину, а друга — в іншу. Тому дві дочірні клітини, які виникають внаслідок поділу, отримують весь обсяг біохімічної і генетичної інформації, який містила ядерна ДНК материнської клітини.

Постсинтетичний період характеризується синтезом іРНК та рРНК, а також тубулінів — білків мітотичного веретена. У кінці постсинтетичного періоду синтез РНК різко знижується і зупиняється. Інтерфаза закінчується, настає процес поділу клітки — мітоз.

Для кожного типу клітин існує певне ядерноплазматичне співвідношення (співвідношення об’єму ядра і цитоплазми). Внаслідок росту клітини об’єм цитоплазми зростає швидше, ніж об’єм ядра, порушується ядерноплазматичне співвідношення, що призводить до поділу клітини.

Клітини в період інтерфази (електронна фотографія)

Мітоз та його фази

Мітоз (від грец. mitos — нитка), каріокінез, непрямий поділ, — це основний спосіб поділу еукаріотичних клітин, при якому з однієї материнської клітини утворюються дві дочірні, які є генетичними копіями материнської клітини. У процесі мітозу умовно виділяють декілька етапів, які послідовно змінюють один одного: профазу, метафазу, анафазу і телофазу.

Профаза. Клітина припиняє виконувати специфічні функції в організмі. Тваринна клітина може змінювати форму та відокремлюватися. У профазі зміни відбуваються як у цитоплазмі, так і в ядрі клітини. Найважливіші ознаки профази — конденсація хромосом, розпад ядерець і початок формування веретена поділу.

У результаті руйнації цитоскелету вивільняються молекули тубуліна, з яких будується веретено поділу (ахроматинове веретено, мітотичне веретено). Центріолі починають розходитись до полюсів клітини. Кожна пара центріолей стає частиною мітотичного центру, від якого променями розташовуються мікротрубочки, утворюючи «зірку». Так починає утворюватись веретено поділу.

Ядерна оболонка під дією ферментів лізосом розпадається на дрібні фрагменти, поступово зменшуються і зникають ядерця. Хромосоми у зоні колишнього ядра спірализуються. Спочатку вони розміщені хаотичним клубком, хоча вже видно, що кожна складається з двох спіралеподібних ниток — хроматид, які прилягають одна до одної по всій довжині, але сполучені між собою лише в ділянці первинної перетяжки (центромери). Потім вони коротшають і товщають, через деякий час їх уже добре видно у світловий мікроскоп, можна підрахувати їхню кількість, розглянути форму.

З кожного боку центромери у хромосом утворюються кінетохори, від яких простягаються кінетохорні нитки, таким чином, що кожна хромосома зв’язана з кожним з полюсів. Завершується утворення веретена поділу. Загостреними кінцями воно спрямовано до полюсів клітини, а розширена його частина розташовується в центрі клітини. Короткі ахроматинові нитки прикріплені одним кінцем до центромери, а іншим до центріолей, а довгі зв'язують обидва полюси веретена. За своїм хімічним складом це білки, які здатні до скорочення. Під дією протилежно направлених сил хромосома рухається до екваторіальної області.

Схема будови клітини в період профази:
а — рання профаза, б — профаза; 1 — хромосоми, 2 — ядерце, 3 — нитки веретена поділу, 4 — центріолі клітинного центру, 5 — ядро, 6 — ядерна оболонка

Клітини в період профази (електронна фотографія)

Метафаза. Третя стадія мітозу триває досить довго. Усі хромосоми перестають рухатися і розташовуються таким чином, що їхні центромери лежать в одній площині, утворюючи так звану «метафазну пластинку» або «материнську зірку», перпендикулярно до ниток ахроматинової фігури. Вона тримається завдяки веретену поділу.

Кожна хромосома утримується завдяки парі кінетохорів та ниток, що йдуть до протилежних полюсів. Хромосоми в цей час мають найменші розміри, під мікроскопом добре видно, що вони складаються з двох сполучених між собою в первинній перетяжці хроматид. Структуру кожної хромосоми видно особливо чітко. У клітинах організму людини найбільші хромосоми в цей період мають розміри близько 10 мкм, а найменші — близько 2 мкм. Визначення числа і вивчення структури хромосом зазвичай проводять у цій стадії.

У всіх соматичних клітинах певного організму міститься певна кількість хромосом. У всіх організмів одного виду число хромосом в клітинах однакове: у хатньої мухи — 12, у дрозофіли — 8, у кукурудзи — 20, у полуниці — 56, у рака річкового — 116, у людини — 46, у шимпанзе, таргана і перцю — 48. Число хромосом не залежить від організації виду і не обов’язково вказує на спорідненість. Але сукупність ознак хромосомного набору (каріотип) — форма, розміри и число хромосом — притаманна тільки певному виду рослин або тварин.

Вивчення деталей будови хромосом метафазної пластинки має дуже велике значення для діагностики захворювань людини, обумовлених порушенням будови хромосом.

У кінці метафази завершується процес відокремлення сестринських хроматид одна від одної. Останнім місцем, де контакт між хромосомами зберігається, є центромера. Після поділу центроміри кожна хроматида стане самостійною дочірньою хромосомою. Метафаза різко закінчується разділенням двох кінетохоров кожної хромосоми.

Схема будови клітини в період метафази:
1 — метафазна пластинка (материнська зірка), 2 — центріолі клітинного центру, 3 — хромосоми, 4 — нитки веретена поділу

Будова метафазної хромосоми:
1 — дві хроматиди однієї хромосоми; 2 — кінетохори; 3 — центромера

Клітини в період метафази (електронна фотографія)

Анафаза. Це найкоротша фаза, триває декілька хвилин. В’язкість цитоплазми зменшується, парні хроматиди (це одна хромосома) майже одночасно розділяються і починають порівняно швидко переміщуватися до протилежних полюсів клітини. Кожна хроматида при цьому стає самостійною хромосомою. Хромосоми, що розходяться, мають форму зігнутих під гострим кутом ниток, причому місце згину розташоване в ділянці центромери і спрямоване до полюса клітини, а кінці хромосом — до її центру. Нитки ахроматинового веретена при цьому скорочуються. Кількість хромосом, які рухаються до протилежних полюсів, і їхня структура однакові. Рух усіх хромосом в анафазі розпочинається одночасно внаслідок скорочення ниток ахроматинової фігури. Наприкінці анафази починається їхня поступова деспіралізація.

Схема будови клітини в період анафази:
1 — нитки веретена поділу, 2 — центріолі клітинного центру, 3 — хромосоми

Клітини в період анафази (електронна фотографія)

Телофаза. У цій п’ятій заключній фазі завершуються процеси утворення двох дочірніх клітин з материнської. Телофаза починається після того, як дочірні хромосоми, що складаються з однієї хроматиди, досягли полюсів клітини і припинили рух. Після цього вони деспіралізуються, внаслідок чого утворюються клубки із довгих ниток, які переплітаються одна з одною, що характерно для ядра в період між поділами. Навколо кожного з клубків виникає ядерна оболонка, з'являються ядерця. Таким чином формуються дочірні ядра і набувають будови, характерної для клітини до поділу.

Схема будови клітини в період телофази:
1 — ядро, 2 — борозна поділу, 3 — центріолі клітинного центру, 4 — ядерна оболонка, 5 — ядерце, 6 — хромосоми

Клітини в період телофази (електронна фотографія)

Нитки веретена поділу зникають. Клітина поділяється на дві частини (цитокінез) шляхом перешнурування в екваторіальній площині (у тварин) або шляхом утворення перетинки з мембран ендоплазматичної сітки (у рослин). Органели клітини при цьому (мітохондрії, комплекс Гольджі, рибосоми тощо) розподіляються між дочірніми клітинами.

Процес поділу цитоплазми називається цитокінезом і починається наприкінці анафази та в телофазі. Відбувається це таким чином. Мембрана в середній частині клітини (між двома дочірніми ядрами) починає втягуватись усередину в площині метафазної пластинки, утворюється борозна поділу, розташована симетрично, що забезпечує достатньо рівномірний розподіл цитоплазми та органоїдів. Вона поступово поглиблюється, поки не утворюється тонкий місток, який існує деякий час, поки не зруйнується, у результаті чого утворюються дві автономні молоді клітини. Після закінчення мітозу обидві дочірні клітини переходять у порівняно довгий період інтерфази.

Клітини в період інтерфази одразу після мітозу (електронна фотографія)

Біологічне значення мітозу полягає в тому, що він забезпечує точну передачу спадкової інформації від материнських клітин дочірнім протягом будь-якої кількості послідовних клітинних циклів. При цьому зберігаються сталість як числа хромосом, так і вмісту молекул ДНК в ядрах дочірніх клітин. Таким чином, мітоз забезпечує стабільність каріотипів, є умовою прояву спадковості і основою існування біологічних видів протягом зміни поколінь.

Особливості клітинного циклу і мітозу

У різних організмів мітоз протікає дещо по-різному. Наприклад, у тварин клітинний центр містить центріолі, а у квіткових рослин їх немає. У рослинних клітинах борозна поділу не утворється, а будується клітинна стінка, і цитоплазма поділяється іншим способом, ніж у тваринних клітин.

Тривалість стадій мітозу різна і залежить від типу тканини, фізіологічного стану організму, зовнішніх факторів, температури.

У зв’язку з тим, що після поділу клітин материнська клітина ніби «зникає», утворюються дві нові дочірні клітини, може здаватися, що клітини, що здатні до мітозу «безсмертні» і можуть існувати безкінечно довго. Проте це не так, наприклад, у тварин більшість клітин мають обмеження на кількість поділів. На кінцях хромосом є особливі ділянки теломери, у яких багаторазово повторюється певний фрагмент. При кожному поділі теломера скорочується на один такий фрагмент. Таким чином, через певну кількість поділів теломера повністю витрачається. Цікаво, що стовбурові клітини таких обмежень не мають, а ракові клітини якимось чином долають цей бар’єр і можуть ділитися безкінечно.

Клітина може загинути внаслідок старіння. Цей процес називається апоптоз (від грец. апоптозіс — розпад). Внаслідок старіння гинуть клітини, які втрачають здатність до поділу. При цьому вони зазнають значних змін — ущільнюється хроматин, ядро розпадається на окремі частини, зменшується об’єм цитоплазми тощо. Це характерно для нейронів, еритроцитів, ситоподібних трубок тощо.

Клітини можуть гинути внаслідок ушкодження, дії несприятливих факторів. Такий процес називають некрозом (від грец. некрозіс — змертвіння). При цьому, як правило, гинуть не поодинокі клітини, а цілі групи. Некрози розвиваються при багатьох важких захворюваннях людини, наприклад інфаркті міокарда (відмирання ділянок м’язової серцевої тканини). Отже, апоптоз — запланована загибель клітин, а некроз — незапланована. Нестримний поділ клітин, або порушення мітозу можуть свідчити про розвиток онкологічного захворювання.

В організмі мітоз контролюється системою нейрогуморальної регуляції, залежить від нервової системи, на нього впливають гормони надниркових залоз, гіпофіза, щитоподібної і статевих залоз, а також продукти тканинного розкладу, речовини, які виділяються внаслідок функціональної активності клітин.

Регуляційним фактором зовнішнього серодовища є добові ритми. Так у тварин, яким притаманний нічний спосіб життя, максимум мітозів припадає на день, а у денних тварин — на ніч.

Запам’ятай найважливіше

Період життя клітини від одного поділу до наступного або від поділу до загибелі називають клітинним циклом. Клітинний цикл соматичної клітини включає інтерфазу і поділ. Здатність клітин до поділу лежить в основі життя та репродукції як одноклітинних, так і багатоклітинних організмів.

Однією з основних форм поділу соматичних клітин є мітоз, який забезпечує точну передачу генетичного матеріалу від материнської клітини до дочірніх. Підготовка до мітозу здійснюється під час інтерфази.

У мітозі виділяють профазу, метафазу, анафазу і телофазу.

Біологічне значення мітозу полягає у тому, що він забезпечує точну передачу спадкової інформації від материнських клітин дочірнім. При цьому зберігаються сталість як числа хромосом, так і вмісту молекул ДНК в ядрах дочірніх клітин. Таким чином, мітоз забезпечує стабільність каріотипів, є умовою прояву спадковості і основою існування біологічних видів протягом зміни поколінь.

Таблиця 3.1Фази мітозу

Зміни, що відбуваються в клітині Схематичні рисунки Електронні фотографії
ПРОФАЗА
• Хромосоми спіралізуються, кожна з них складаються з двох хроматид;
• ядерна мембрана фрагментується і зникає;
• ядерце зникає;
• центріолі клітинного центру розходяться до полюсів;
• починає формуватися веретено поділу
МЕТАФАЗА
Хромосомы шикуються в площині екватора, утворюючи «материнську зірку». Нитки веретена поділу прикріплені до центромер хромосом
АНАФАЗА
• Нитки веретена поділу скорочуються;
• сестринські хроматиди роз'єднуються в області центромер і перетворюються на хромосоми, які рухаються до протилежних полюсів клітини.
До кожного полюсу відходить хромосом стільки ж, скільки було у материнській клітині
ТЕЛОФАЗА
• Біля полюсів деспіралізуються хромосоми;
• утворюються ядерні оболонки;
• утворюються ядерця;
• розчиняється веретено поділу;
• формується борозна поділу, яка поглиблюється і ділить цитоплазму і органоїди між двома дочірніми клітинами приблизно порівну
Утворюються дві дочірні клітини генетично ідентичні материнській клітині

Запитання для контролю і самоконтролю

  1. У чому полягає біологічне значення мітозу?
  2. Що таке клітинний цикл? З яких етапів він складається?
  3. У чому полягає значення інтерфази?
  4. Чим інтерфазна хромосома відрізняється від метафазної?
  5. Для чого необхідно вивчати закономірності поділу клітин?
  6. Обчисліть, скільки клітин утвориться внаслідок 8 послідовних мітозів 4 соматичних клітин? Скільки хромосом буде в кожній з них, якщо у материнських клітинах їх по 24?
Зміст | § 23. Біосинтез білка | § 25. Хромосоми на різних стадіях клітинного... | Вгору